Доля самого Куліша показує, що його сприйняття Запорозької Січі і козацтва впродовж життя змінилося від позитивного до негативного. В романі він подає загалом позитивний образ козацтва. Він дуже характерно, як справжнього богатиря, свободолюбця, зображує, наприклад, козака з Січі Кирила Тура. Але, в той же час, він співчуває магнатам, у яких під час козацької революції козаки відібрали маєтки: «І Єремі (тобто Яремі Вишневецькому) дорога була Україна; і він махав за неї шаблею: як не махати, боронячи свої маєтності?», – говорить один з персонажів. Він співчуває польській княжні, яку взяв собі за дружину один з учасників козацької революції, який в її ході розбагатів – козак Черевань.
На сторінках роману Куліш зображує ситуацію, що склалася після смерті Б. Хмельницького – т. зв. Руїну, що характеризувалась гострими конфліктами між козацькою старшиною, “черню” і міщанами. Цією ситуацією хоче скористатися Іванець – Іван Брюховецький, ніби смиренна і тиха людина, а насправді великий маніпулятор і шахрай, прагнучий влади. Він використовує цей пануючий безлад в Гетьманщині, щоб здобути повагу у січового товариства. Але з Січі всі притомні козаки пішли під час Хмельничиични, і туди збрелись «Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба». Іванець розворовує гетьманську скарбницю після уходу Юрка Хмельницького, і цими грошима сипле на Січі: «Хіба не багатії вас утискають? Хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають ваше добре ім' я, узиваючи вас хамами та рабами неключимими?». Але, таким чином здобуваючи собі гетманство на Чорній раді в Ніжині, він прагне ще більше зміцнити свою владу і знищити конкурента – Я. Сомка, якого Куліш зображує як ідеал державного мужа. Але, програвши на Чорній раді, Сомко відмовляється повернути собі булаву, коли йому пропонують це старшина і козаки, які розчарувались в Брюховецькому і знову хотіли переобрати гетьмана. Він мотивує це тим, що не хоче, щоб на Вкраїні знову лилась кров.
У романі простежується тема «хуторянства», притаманного українцям і зараз – моя хата з краю, нічого не знаю. Але слід пам’ятати, що в XIX ст., коли вийшов цей твір Куліша, це явище було цілком закономірним і поширеним, тому що козацька старшина, шляхта були на периферії Російської імперії, і вони зачинялися у себе на хуторі, таким чином ізолюючись і намагаючись зберегти свої традиції.
Програму низовиків і черні, яка перемогла на Чорній раді, можна розглядати як комуністичний маніфест, навіть старий козак Пугач, якому довелося багато надивитися, говорить: « ... заведемо в Україні інший порядок; не буде в нас ні пана, ні мужика, ні багатого, ні вбогого; усе в нас буде обще ... ».
Дехто називає Куліша пророком, що ніби він заглянув в майбутнє і передбачив перемогу більшовизму в Україні. Теми, підняті в романі, актуальні і зараз – підкуп виборців, політичний популізм, сварки між українцями, завдяки яким сіється безлад. А якщо подивитися на події Української Революції 1917-1921 рр., то ми теж побачимо приклад цього. Використовуючи популізм, заграючи з більшовиками, Центральна Рада втратила довіру населення і поступилася місцем більш спроможному до побудови і зміцнення держави Гетьманату, який в свою чергу, був знищений ідейним нащадком ЦР – Директорією, яка сама не змогла створити притомного державного проекту. Цією анархією і дезорганізацією, в свою чергу, скористалися більшовики
Комментариев нет:
Отправить комментарий