Андрій Поцелуйко: Кроманоїди

У першій половині XX століття, особливо в німецькій антропологічній школі (наприклад, у працях Ганса Гюнтера, Еґона фон Айкштедта та інших), використовувалися такі типологічні назви, як:

    кроманоїди (Cro-Magnoids);

    фаліди (Fälids);

    брюнни (Brünn);

    борребю (Borreby);

    дальофаліди (Dalofaelid) тощо.

Ці типи виділяли за морфологією: формою черепа, шириною обличчя, розвитком надбрівних дуг, масивністю кісток, зростом тощо.

Чому їх назвали кроманоїдами?

Тому що ці антропологи помітили, що деякі сучасні європейці мають комплекс ознак, подібний до скелетів верхнього палеоліту, зокрема людей із печери Кро-Маньйон.

Наприклад:

    великий об'єм мозкового відділу черепа;

    широке обличчя;

    масивна нижня щелепа;

    міцний кістяк;

    високий зріст.

Саме тому їх і назвали "кроманоїдами" — тобто "подібними до кроманьйонців".

Чи це генетично детерміновано?

У широкому сенсі — так.

Будова скелета значною мірою визначається генетикою. Якщо в певній популяції багато поколінь зберігалися такі особливості, вони можуть залишатися протягом тисячоліть.

Але сучасна генетика показує, що ситуація складніша.

Населення Європи сформувалося як суміш кількох великих компонентів:

    мисливців-збирачів мезоліту (Western Hunter-Gatherers, WHG);

    перших землеробів з Анатолії;

    степових скотарів, пов'язаних із ямною культурою.

Тому сучасні "кроманоїдні" риси можуть бути наслідком збереження більшої частки спадковості від давніх мисливців-збирачів, а не прямого походження від конкретних людей із печери Кро-Маньйон.

Чи брюнни, борребю і фаліди — це нащадки кроманьйонців?

За старою типологією саме так і вважали:

    Brünn - дуже архаїчний верхньопалеолітичний тип;

    Borreby - масивний широколиций варіант;

    Fälid - більш грацильний, але також пов'язаний із верхньопалеолітичними формами.

Проте сучасна антропологія майже не використовує ці категорії, оскільки людська мінливість є безперервною, а не поділяється на чіткі "типи".

Отже,

морфологічна схожість із кроманьйонцями не є випадковою. Вона відображає те, що деякі давні анатомічні особливості збереглися в окремих європейських популяціях завдяки спадковості.

Водночас не можна сказати, що люди типу "Brünn" або "Borreby" є "чистими кроманьйонцями". 

Генетично всі сучасні європейці є результатом багатьох хвиль змішування, і морфологічні риси не відповідають простим або однозначним генетичним лініям. 

Сучасні геномні дослідження показують, що однакова форма черепа може виникати в популяціях із різним співвідношенням давніх генетичних компонентів, тому зовнішня схожість не означає тотожного походження.