Найвідомішим із них є Київ — центр полянського союзу племен. Його вигідне розташування на Дніпрі, потужні укріплення, ремісничі квартали, міжнародна торгівля та концентрація політичної влади створили підґрунтя для виникнення Русі. Однак Київ не був єдиним осередком ранньої державності на українських землях.
Не менш визначним археологічним комплексом є Пліснеськ на Львівщині. Площа слов'янського городища IX–X століть сягала приблизно 400–450 гектарів, що робить його одним із найбільших слов'янських укріплених центрів Центрально-Східної Європи. Тут існувала складна система оборонних валів, культовий центр, численні поселення, ремісничі майстерні та великий курганний могильник. Більшість дослідників розглядає Пліснеськ як один із головних політичних центрів білих хорватів — великого племінного об'єднання Прикарпаття.
Поруч із Пліснеськом особливе місце займає Стільське городище на Львівщині. Його площа перевищувала 250 гектарів, а система укріплень простягалася на багато кілометрів. Археологи відкрили численні житлові квартали, ремісничі майстерні, печерні комплекси, язичницькі святилища та пристань на річці Колодниці. Значна частина українських дослідників вважає Стільське ймовірною столицею Великої (Білої) Хорватії. Хоча ця гіпотеза остаточно не доведена, масштаб пам'ятки свідчить про існування тут потужного політичного центру.
Важливим осередком переддержавної організації було Зимнівське городище на Волині. Воно пов'язується з дулібським, а пізніше волинянським союзом племен. Потужні укріплення, ремісниче виробництво, вигідне розташування на торговельних шляхах та значні розміри поселення свідчать, що Зимне виконувало адміністративні й військові функції великої території.
На території Українського Прикарпаття важливе місце займає також Ревненське городище. Воно належить до особливого типу великих укріплених центрів, які сучасні археологи інколи називають «городищами полісного типу». Разом із Пліснеськом і Стільськом воно утворювало систему політичних та адміністративних центрів хорватського населення Карпатського регіону.
До ранніх політичних центрів належить і Пастирське городище на Черкащині. Воно існувало наприкінці VII — у середині VIII століття та було одним із найбільших укріплених поселень свого часу. Тут виявлено десятки жител, господарські споруди, численні ремісничі знахідки та потужні оборонні укріплення. Частина дослідників розглядає його як один із центрів постантського населення лісостепової України, що свідчить про збереження традицій складної політичної організації після занепаду Антського союзу.
Археологи також виділяють низку інших значних укріплених центрів, які демонструють високий рівень суспільної організації. До них належать городища Білів, Теремно, Листвин, Ходосівка, Шестовиця, а також великі укріплення сіверян на Десні, Сеймі та Сулі. Хоча жодне з них поки що не має настільки переконливих ознак політичної столиці, як Київ, Пліснеськ чи Стільсько, вони свідчать про існування розгалуженої мережі регіональних центрів влади.
Таким чином, археологічні матеріали переконливо свідчать, що процес державотворення на українських землях був значно ширшим, ніж історія одного лише Києва. Пліснеськ, Стільсько, Зимне, Ревне, Пастирське та інші великі городища демонструють існування кількох осередків ранньої політичної консолідації. Саме вони стали тим історичним підґрунтям, на якому згодом постала Русь, а традиції місцевого самоврядування й політичної організації отримали подальший розвиток у наступні століття.
***
Великі городища Пліснеська і Стільська: свідчення ранніх військово-політичних центрів на території України
Історія формування державності на території сучасної України нерідко розглядається крізь призму виникнення Києва та діяльності династії Рюриковичів. Такий підхід є зрозумілим, адже саме Київ став столицею Русі та одним із найбільших політичних центрів середньовічної Європи.
Проте археологічні відкриття останніх десятиліть демонструють значно складнішу картину. Задовго до перетворення Києва на величезну столицю на заході сучасної України вже існували масштабні укріплені центри — Пліснеське та Стільське городища. Їхні розміри, система оборонних споруд і концентрація археологічних пам'яток свідчать про існування розвинених військово-політичних структур, які не були пов'язані ні з полянами, ні з варязькою династією.
Найбільш вражає саме масштаб цих комплексів. Пліснеське городище, розташоване поблизу сучасного Підгірців на Львівщині, охоплює приблизно 300–450 гектарів. Стільське городище, що знаходиться неподалік Миколаєва Львівської області, займає близько 250–300 гектарів. Обидва комплекси мають потужні земляні вали, рови, декілька ліній оборони, численні поселення навколо центральної фортеці, а також сліди розвиненого ремесла і торгівлі.
Для порівняння, ранній Київ VIII–IX століть був значно меншим. Його укріплене ядро займало лише кілька десятків гектарів. Лише наприкінці X століття, за князя Володимира Святославича, площа міста збільшилася приблизно до 70–80 гектарів. І лише в XI столітті, після грандіозного будівництва Ярослава Мудрого, Київ досяг площі понад 350 гектарів, тобто став співмірним із Пліснеськом і навіть перевершив Стільсько.
Це порівняння має важливе історичне значення. Воно демонструє, що величезні укріплені центри існували на території сучасної України ще до того, як Київ перетворився на мегаполіс свого часу. Отже, процеси політичної консолідації та військової організації відбувалися не лише у Середньому Подніпров'ї.
Великі городища не могли виникнути випадково. Будівництво сотень гектарів оборонних валів вимагало координації праці тисяч людей, централізованого планування, організації постачання та здатності мобілізувати значні людські ресурси. Такі проєкти передбачають існування впливової еліти, яка могла організовувати великі колективні роботи, підтримувати оборону та контролювати навколишню територію.
Археологічні матеріали також свідчать про високий рівень економічного розвитку цих центрів. Тут працювали ремісники, розвивалися металургія, ювелірне виробництво, гончарство, здійснювалася далека торгівля. Навколо городищ існувала мережа поселень, що формувала єдиний господарський простір. Таким чином, вони виконували не лише оборонні, а й адміністративні, економічні та культові функції.
Особливий інтерес становить Стільське городище, яке частина дослідників пов'язує з Білою Хорватією — ранньосередньовічним політичним об'єднанням карпатських хорватів. Хоча ця гіпотеза не є загальновизнаною і продовжує обговорюватися, сам масштаб пам'ятки не викликає сумнівів. Незалежно від того, чи було Стільсько столицею Білої Хорватії, воно безперечно було одним із найбільших центрів свого часу.
Пліснеське городище також являє собою надзвичайно складний комплекс. Археологи виявили тут слов'янські поселення VIII–X століть, язичницькі культові місця, а пізніше — давньоруський монастир. Це свідчить про довготривалу безперервність освоєння території та її політичне значення протягом кількох століть.
Усе це змушує переглянути спрощене уявлення про ранню історію України, згідно з яким політична організація виникла лише серед полян під впливом варязької князівської влади. Насправді археологія демонструє значно більш поліцентричну картину. На різних територіях сучасної України одночасно існували різні центри сили, які мали власні традиції політичної організації, оборони та господарського розвитку.
При цьому важливо уникати іншої крайності. Сам факт існування великих городищ ще не означає існування повноцінної держави в сучасному розумінні. Археологічні пам'ятки дозволяють упевнено говорити про високий рівень соціальної організації та наявність складних військово-політичних об'єднань, але не завжди дають змогу реконструювати форму їхньої влади, систему управління чи правові інститути. Саме тому коректніше говорити про ранні політичні центри, союзи племен або протодержавні утворення.
Отже, Пліснеське та Стільське городища є одним із найпереконливіших археологічних доказів того, що на території сучасної України вже у VIII–X століттях існували великі військово-політичні центри. Вони виникли незалежно від Києва і значно раніше, ніж столиця Русі досягла подібних масштабів. Це свідчить про те, що формування складних структур влади та організації населення було багатовекторним процесом, у якому брали участь різні регіони та різні слов'янські спільноти. Київ став найуспішнішим із цих центрів, однак він не був єдиним осередком ранньої політичної консолідації на українських землях.
***
Великі городища Пліснеська та Стільська як свідчення ранніх військово-політичних структур на території України
Однією з центральних проблем ранньосередньовічної історії України є питання виникнення складних політичних структур у східних слов'ян. Тривалий час історіографія була зосереджена переважно на Києві та процесах становлення Русі у IX–X століттях, значною мірою пов'язуючи формування державності з полянським союзом племен та діяльністю варязької князівської династії. Проте результати археологічних досліджень останніх десятиліть свідчать про значно складнішу картину політичного розвитку. На території західної України вже у VIII–X століттях існували масштабні укріплені центри — Пліснеське та Стільське городища, які за своїми розмірами не лише перевищували ранній Київ, але й були співмірними з ним лише після грандіозної перебудови столиці Русі в XI столітті.
Археологічна характеристика великих городищ
Наймасштабнішим ранньосередньовічним археологічним комплексом України є Пліснеське городище. Багаторічні дослідження, проведені Володимиром Бараном, Михайлом Филипчуком, Андрієм Филипчуком та іншими дослідниками, показали, що цей комплекс являє собою не окрему фортецю, а величезну систему укріплень, поселень, культових об'єктів і виробничих зон. Загальна площа комплексу оцінюється приблизно у 300–450 гектарів.
Не менш унікальним є Стільське городище у Верхньому Подністров'ї. Майже сорок років його досліджує Орест Корчинський. У результаті археологічних робіт встановлено, що укріплений комплекс охоплював близько 250–300 гектарів і складався з дитинця, укріплених передмість, численних відкритих поселень, ремісничих кварталів та складної системи оборонних валів. Дослідник характеризує його як одне з найбільших ранньосередньовічних міст Центрально-Східної Європи.
Особливістю обох пам'яток є багатолінійні оборонні споруди, значні земляні вали, складне планування та концентрація археологічних знахідок, що свідчать про високий рівень організації місцевого населення.
Порівняння з раннім Києвом
Порівняння площі цих городищ із Києвом дозволяє по-новому оцінити процеси політичної консолідації східних слов'ян.
Археологічні дослідження Старокиївської гори показують, що укріплена територія Києва VIII–IX століть займала лише кілька десятків гектарів. Наприкінці X століття, після будівельної діяльності князя Володимира Святославича, площа міста збільшилася приблизно до 70–80 гектарів. Лише після спорудження «міста Ярослава» у першій половині XI століття Київ перевищив 350 гектарів і став одним із найбільших міст Європи.
Таким чином, Пліснеське та Стільське городища досягли масштабів, співмірних із Києвом Ярослава Мудрого, на одне-два століття раніше.
Саме по собі це порівняння не означає автоматичної рівності їхнього політичного значення, однак воно переконливо демонструє, що процес урбанізації та політичної концентрації населення на території сучасної України не обмежувався лише Середнім Подніпров'ям.
Великі городища як показник складної соціальної організації
Будівництво укріплених комплексів таких масштабів вимагало мобілізації величезних трудових ресурсів. Насипання багатокілометрових валів, спорудження дерев'яних укріплень, організація ремісничого виробництва, забезпечення населення продовольством та підтримання оборонної системи були неможливими без існування централізованого управління.
Саме тому сучасні археологи дедалі частіше розглядають Пліснесько та Стільсько як великі політичні центри або протоміста, що виконували адміністративні, військові, економічні та культові функції. Таку інтерпретацію послідовно розвиває Орест Корчинський у своїй монографії «Городища VIII – початку XIV століть у Верхньому Подністров'ї», де підкреслюється значення цих пам'яток для дослідження процесів становлення ранньої державності у Карпатському регіоні.
Водночас Ірина Русанова та Богдан Тимощук, досліджуючи слов'янські пам'ятки Прикарпаття та Верхнього Подністров'я, також звертали увагу на високий рівень соціальної організації місцевих племінних союзів, які значно перевищували рівень звичайних сільських громад.
Чи були це держави?
Водночас сучасна наука не дає підстав автоматично називати Пліснесько або Стільсько державами.
Археологічні матеріали дозволяють реконструювати масштаби поселень, їхню економіку, систему укріплень та матеріальну культуру. Однак вони не дають повної інформації про політичні інститути, систему влади, право чи адміністрацію.
Тому більшість археологів використовує обережніші терміни: ранні політичні центри, племінні союзи, протоміста, протодержавні утворення або великі військово-політичні об'єднання. Саме така термінологія найкраще відповідає сучасному стану джерельної бази.
Значення для історії України
Археологічні відкриття останніх десятиліть істотно розширили уявлення про політичну карту Східної Європи VIII–X століть. Якщо раніше основна увага приділялася Києву та полянському союзу, то сьогодні дедалі очевидніше, що на території сучасної України одночасно існувало кілька великих центрів політичної концентрації населення.
Пліснеське та Стільське городища демонструють, що високий рівень військової організації, складна система укріплень, концентрація ремесел і торгівлі виникали не лише в Подніпров'ї. Західноукраїнські землі також були осередком формування великих регіональних центрів влади.
Отже, археологічні матеріали дають підстави стверджувати, що історія ранньої політичної організації на українських землях була значно більш поліцентричною, ніж це уявлялося раніше. Київ став найуспішнішим центром цього процесу, однак він не був єдиним. Задовго до того, як Київ досяг масштабів великого європейського міста у XI столітті, на заході сучасної України вже існували величезні укріплені комплекси, які свідчать про формування складних військово-політичних структур серед інших слов'янських спільнот. Саме тому Пліснесько і Стільсько є важливими аргументами на користь того, що витоки політичної організації на українських землях були багатовекторними і не можуть бути пояснені виключно історією полян або варязької династії.
Основні джерела
1.Корчинський О. Городища VIII – початку XIV століть у Верхньому Подністров'ї.
2.Корчинський О. Ранньосередньовічне місто Стільсько.
3.Баран В. Д., Филипчук М. А., Филипчук А. М. Праці, присвячені Пліснеському археологічному комплексу та збірник «Пліснеські старожитності».
4.Русанова І. П., Тимощук Б. О. Праці з археології слов'ян Прикарпаття та Верхнього Подністров'я.
Комментариев нет:
Отправить комментарий