Юрій Таран: Чи справді Батиєва гора в Києві названа на честь хана Батия?

Здавалося б, відповідь очевидна. У грудні 1240 року військо Батия взяло Київ, а одна з київських височин досі має назву Батиєва гора. За старою київською легендою, саме тут хан поставив свою ставку і звідси спостерігав за штурмом міста.

Але з історичними джерелами все значно складніше.

У відомих писемних джерелах XIII століття немає повідомлення про те, що ставка Батия знаходилася саме на цій горі. Немає й надійно простеженої традиції назви від 1240 року до нового часу.

Натомість у XIX столітті ця місцевість була відома насамперед як Батиєва могила або Батиєві могили.

І назва «могили» тут була зовсім не випадковою.

На високому правому березі Либеді знаходився величезний стародавній некрополь. Археолог Яків Волошинський, один із перших дослідників київських курганів, писав, що в цій частині Києва та його околиць зберігалися сотні насипів. За підрахунками, наведеними ним у праці «Київські кургани», загалом він зафіксував близько 280 курганів.

На Батиєвій горі у 1860–1870-х роках існував великий курганний могильник, який налічував понад дві сотні насипів.

Улітку 1862 року Волошинський отримав від Київської комісії для розбору давніх актів 90 рублів сріблом і почав розкопки. На Батиєвій могилі та сусідніх ділянках він дослідив низку поховань, приблизно два десятки з них належали до самого Батиєвого могильника.

Найцікавіша знахідка походила з великого кургану.

Всередині знаходилося поховання за обрядом кремації. Перепалені людські кістки були складені у велику грубо виготовлену глиняну урну з широким горлом і відігнутим вінцем, по краю якого проходив ряд круглих отворів.

Пізніший опис знахідок згадує також сердолікову та кістяну намистини, одне срібне і чотири бронзові кільця.

Це вже важлива деталь. Сам курган був значно давнішим за монгольську навалу XIII століття.

На жаль, археологія XIX століття була далекою від сучасних стандартів. Повноцінний звіт і польова документація розкопок Батиєвої гори не були опубліковані, а значна частина знайдених матеріалів пізніше зникла. До нашого часу в літературі простежується переважно опис інвентарю одного великого кургану.

У 1868 році історик Микола Закревський описував це місце дуже просто, як купу курганів за Либіддю, поблизу Васильківського шляху, що мала назву Батиєвих.

А у 1888 році археолог Володимир Антонович уже записав поширене пояснення, за яким Батиєва могила нібито називалася так тому, що тут стояла ханська ставка під час облоги Києва.

Саме тут проходить межа між фактом і переказом.

Факт у тому, що в XIX столітті існували топоніми Батиєва могила та Батиєві могили, тут дійсно знаходився величезний стародавній курганний некрополь і його досліджував Яків Волошинський.

Також факт, що вже в XIX столітті місцеві історики пов'язували назву з Батиєм.

А ось доказів того, що Батий у 1240 році справді розташував свою ставку саме тут, поки немає.

Тому популярна схема «Батий стояв на горі, тому її назвали Батиєвою» занадто категорична.

Не виключено, що сталося навпаки. Існувала давня назва Батиєвої могили, походження якої з часом забулося, а співзвучність із ім'ям Батия породила переконливу місцеву легенду.

І остаточна етимологія слова «Батиєва» досі залишається нерозв'язаною.

Тож Батиєва гора цікава не лише можливою пам'яттю про монгольський штурм Києва. Під сучасними будинками і вулицями тут колись лежав один із великих давніх некрополів Києва, більша частина якого була втрачена ще до становлення сучасної археології.