Найбільш віддаленою групою в цьому контексті є койсанські популяції південної Африки, часто відомі як бушмени. Вони представляють одну з найдавніших гілок Homo sapiens, яка відокремилася від інших ще на ранніх етапах формування сучасної людини. Через це всі неафриканські популяції однаково генетично далекі від них, незалежно від того, з якого континенту походять.
Другою великою групою є центральноафриканські мисливці-збирачі, відомі як пігмеї. Їхня історія також сягає дуже давніх часів, але їхня віддаленість від інших гілок людства трохи менша, ніж у койсанських популяцій. У загальному сенсі неафриканці є дещо ближчими до пігмеїв, ніж до бушменів, хоча ця різниця не є різкою.
Третьою групою є нілотські народи Східної Африки. Вони сформувалися в регіоні з довгою історією міграцій і контактів між різними африканськими популяціями. У середньому вони незначно ближчі до неафриканців, ніж найдавніші африканські гілки, але ці відмінності залишаються відносно невеликими.
Що стосується всіх інших субсахарських популяцій, то їхня генетична відстань до неафриканців загалом подібна. Це означає, що поза трьома згаданими групами — койсанами, пігмеями та нілотами — більшість африканських популяцій розташовані приблизно на однаковій еволюційній дистанції від неафриканських популяцій. Ця картина відображає не просту ієрархію “ближчих” і “дальших” народів, а складну історію давніх розгалужень і міграцій, що формували сучасне людство.
У підсумку, якщо уявити людство як дерево, то неафриканські популяції — це велика гілка, що відокремилася від африканського стовбура десятки тисяч років тому, тоді як всередині Африки збереглися як дуже давні лінії, так і численні пізніші розгалуження.
Комментариев нет:
Отправить комментарий