1. Вступ та актуальність теми
Стаття Емілі Лайл присвячена переосмисленню одного з найвідоміших конструктів слов'янського міфознавства — «основного міфу» (про поєдинок Перуна та Велеса/Волоса), розробленого В'ячеславом Івановим та Володимиром Топоровим.
Замість того, щоб сприймати протистояння Громовержця та його хтонічного супротивника виключно як просторову або статично-семіотичну опозицію («верх/низ», «сакральне/профане», «небо/земля»), Е. Лайл пропонує розглядати його в контексті індоєвропейських уявлень про циклічний час, календарні структури та космічний порядок. Дослідниця вписує слов'янську дуалістичну пару Перун–Велес у власну загальноіндоєвропейську концептуальну модель часово-космологічних циклів.
2. Ключові теоретичні положення та концептуальні рамки
2.1. Переосмислення «Основного міфу» Іванова–Топорова
Е. Лайл віддає належне багатству зібраного В'яч. Івановим та В. Топоровим етнографічного та фольклорного матеріалу, проте вказує на обмеженість їхньої двочленної (бінарної) схеми.
На думку авторки, поєдинок Перуна і Велеса - це не просто лінійний чи хаотичний конфлікт, а ритуалізований календарний процес, що відображає зміну пір року та сакральних часових інтервалів.
2.2. Індоєвропейська модель потрійного та тринадцятирічного циклу
Емілі Лайл застосовує свою компаративістську теорію про часову структурованість індоєвропейського міфу, яка базується на кількох фундаментальних принципах:
Потрійна структура (триадичність): Зв'язок із трьохфункціональною гіпотезою Жоржа Дюмезіля (1. Сакральна/князівська влада; 2. Військова сила; 3. Родючість/багатство).
Чергування космічних періодів: Час ділиться на космічні епохи або сезонні блоки, якими почергово правлять чи опікуються різні міфологічні персонажі.
Полярна дихотомія року (Зима / Літо, Хаос / Порядок): Поєдинок між богоподібними супротивниками маркує критичні точки переходу (рівнодення, сонцестояння або календарний злам року).
3. Основний зміст аналізу: Перун і Велес у часовій динаміці
3.1. Функціональні ролі супротивників
Перун (Громовержець): Втілює світлу, небесну, літню, активну та відновлювальну силу. Він пов'язаний із дощем, грозою, визволенням затриманих вод та сонячним періодом року.
Велес (Хтонічний володар): Втілює підземний, зимовий, водний, первинно-хаотичний і водночас накопичувальний (багатство, худоба, душі предків) аспект космосу.
3.2. Механіка поєдинку як календарного двигуна
Дослідниця висуває гіпотезу, що «боротьба» між Перуном і Велесом не є остаточним знищенням одного персонажа іншим, а нескінченним циклічним колообігом:
Коли Велес «викрадає» худобу/жінку/води або «ховається» від Перуна (під каменем, деревом, у воді), це символізує період посухи, зимового омертвіння природи або панування сил темряви/хаосу.
Перемога Перуна (ураження Велеса блискавкою) не означає остаточної смерті Велеса. Вона вивільняє заблоковані життєдайні сили (початок дощу, весняне пробудження) і маркує початок «світлої» фази року.
У наступному витку циклу Велес знову повертає собі силу, відновлюючи баланс між потойбіччям і небесним світом.
3.3. Соціально-вікова та генеалогічна проекція
Лайль залучає до аналізу ширший індоєвропейський контекст (зокрема ведичні, давньогрецькі та кельтські паралелі):
Вона показує, як протистояння двох міфологічних постатей проектувалося на структуру людського суспільства - зокрема на опозицію між старійшинами/правителями, молодими воїнами та членами чоловічих союзів (таких як Männerbünde).
Перун і Велес у цій системі виступають маркерами не лише космічного часу, а й поколіннєвих та ритуальних ініціацій.
4. Висновки та науковий внесок авторки
Нова парадигма для «Основного міфу»: Лайл успішно інтегрує слов'янську сюжетну модель поєдинку Перуна та Велеса у ширшу індоєвропейську часову космологію, знімаючи суперечність між «статичним протиставленням» і «динамічним сюжетом».
Циклічність проти лінійності: Поєдинок постає як внутрішній двигун календарного часу та космічного порядку, де обидва учасники є однаково необхідними елементами для підтримки буття: без Велеса немає що вивільняти й обновлювати, без Перуна світ занурюється у безрух.
Компаративний метод: Стаття демонструє, як залучення структурно-типологічних зіставлень із загальноіндоєвропейською спадщиною дозволяє по-новому інтерпретувати уривчасті відомості про слов'янське язичництво.
Недооцінена науковою спільнотою авторка
ОтветитьУдалить