«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
І от з'ясовується, що шкіра в цього крокодила не така вже й груба. Бо всередині він, як їжак – рожевий, м'який і смердючий. І – о Боже! – беззахисний... Він не відчуває провини і ніколи її не відчує, але щось схоже на страх відповідальности за скоєне в ньому прокидається. Тому їх кидає навпереміну то в жар ядерної війни, то в холод нищівної поразки і розпаду, то в плаксиві й капризні стани у стилі якогось прілєпіна. Кидає тому, що найчутливіші з них тепер якщо не розуміють, то здогадуються: їх не захистить ні путін, ні русскійхрістос (тм), ні ядерна бомба, ні навіть дальокій товаріщ сі.
Це починає діяти так званий "закон бумеранга". В росії може не діяти перший закон Ньютона, Загальна декларація прав людини і міжнародне право загалом, але річ у тому, що бумеранг придумали давно і не на Заході. Є основи, що існували в цьому світі ще задовго до скрижалів Мойсея. Наприклад, сліпий фатум і невидима помста.
"Пастучалась в дом боль нєзванная" – вони нарешті починають підозрювати: русская вєсна починає пожирати своїх дітей. І це тільки петинґ, чи то пак розминка. Їхня піхва по байкраках ще навіть не почала нестися, а їм уже так сильно погано. Адже вони тепер не знають, куди тікати і де ховатися. Тепер у них нервові гойдалки, "всьопропало", недоладні смикання, абсурдний хаос і пошук винних.
А новизна ситуації в тому, що той, хто останні 23 роки призначав винних, поволі сам переходить у статус винного. Поволі, але переходить.
Події в Росії схожі на сюжет якогось шаленого порнотрилеру: казковий герой усіх зумів довести до збудження, але нікого, зрештою, не задовольнив. Ба більше, число незадоволених і ображених лише множитиметься серед цих "подпольних чєловєчьков", одні з яких і далі за інерцією здихатимуть на фронтах, а інші заганятимуть образу на весь світ у всі можливі щілини своєї підтоптаної душі через безнастанний ресентимент і постійні хилитання між статусом володарів світу і статусом парій цього ж світу.
І от коли Росія одного ранку прокинеться зі шваброю в путінській гузиці й уся "вєлікая наша страна" застинєт в траурном убранствє, у них почнуться такі ломки, що живі позаздрять ненародженим. Це буде фарсовий і кумедний, але сталінізм, бо скотитися в оскотинення в їхній ситуації – найлегший зі шляхів. Він не потребує ні ресурсів, ні зусиль, ні стратегії, ні державної мудрости. Йому вистачить інерції, апатії та страху.
Думаю, якщо далі так піде, то до реального українського контрнаступу, коли би він не розпочався, доживуть не всі члени найвищого керівництва рф. Ще ж не варто забувати, що на носі дєнь побєди – перший і останній сакрал для всього цього племені, що якраз і ламається в ці доленосні часи. Росії потрібна буде сакральна жертва – винний, уособлення поразки останнього року. Я не здивуюсь, якщо... І ви не дивуйтесь. 🙂
Страх наростатиме разом з ура-патріотичним угаром. Неймовірний коктейль – підозра, страх і угар. І український контрнаступ 9 травня.
Виктор Мартыненко
ОтветитьУдалить***
==Да не робей за отчизну любезную…
Вынес достаточно русский народ,
Вынес и эту дорогу железную —
Вынесет всё, что господь ни пошлет!
Н. Некрасов==
Вынесет он и машину стиральную,
Стащит смартфон и сопрет унитаз.
Сколько ни маялась многострадальная
Матушка-Русь, но с колен поднялась.
Тянется звонко дорога железная
Сквозь верстовые столбы.
Грузы двухсотые и бесполезные
Русь одержимо пакует в гробы.
Пенье затянут попы погребальное,
Слезы прольются из глаз.
И затрясется машина стиральная,
И заурчит унитаз.