Андрій Поцелуйко: Від Варуни до Перуна: індоєвропейські архетипи у фольклорних образах святих Миколи та Касьяна

 Одним із найцікавіших явищ слов'янської народної релігійності є своєрідна опозиція між святими Миколою та Касьяном. Незважаючи на їхнє спільне походження з християнської агіографічної традиції, у народній уяві вони перетворилися на двох майже антиподів. Святий Микола виступає як милосердний заступник людини, захисник знедолених, покровитель мандрівників, худоби та землеробської праці. Натомість Касьян постає суворим, відчуженим і навіть небезпечним святим, чий погляд приносить лихо, а пам'ять про нього пов'язується з неврожаями, хворобами та всілякими нещастями. 

Подібна полярність давно привертає увагу дослідників, адже вона дивовижно нагадує одну з фундаментальних моделей індоєвропейської міфології.

Французький історик релігій Жорж Дюмезіль, розробляючи теорію трьох функцій індоєвропейського суспільства, показав, що верховна влада у багатьох індоєвропейських традиціях мала дуалістичний характер. Вона розподілялася між двома взаємодоповнювальними божествами — Мітрою та Варуною. Перший уособлював добровільний порядок, договір, взаємну довіру, справедливість і соціальну гармонію. Другий представляв містичну, сакральну та грізну сторону суверенності, був володарем космічного порядку, хранителем клятв і невблаганним карачем їхніх порушників.

Дюмезіль наголошував, що ці два принципи не протистоять один одному як добро і зло. Вони утворюють єдину систему влади, у якій мирний порядок не може існувати без можливості суворого покарання, а кара втрачає сенс без самого закону. Саме тому Мітра і Варуна майже завжди згадуються разом.

Якщо перенести цю модель на слов'янський фольклор, стає зрозуміло, чому образи Миколи та Касьяна настільки часто виступають парою. Микола незмінно допомагає людині. Він втручається у складні життєві ситуації, рятує від небезпеки, заступається перед Богом, проявляє милосердя навіть до грішників. У народних легендах він ніби наближений до людського світу й добре розуміє людські потреби. Саме ця функція посередника між небесним порядком і земним життям дозволяє побачити у ньому типологічну відповідність мітрівському образу.

Касьян, навпаки, перебуває ніби на периферії людського світу. За народними переказами, він через свою суворість або небажання допомагати людям був покараний Богом, тому його день припадає лише один раз на чотири роки. Його пам'ять пов'язували з небезпечним часом, а сам він часто виступає носієм кари. У цьому легко впізнається інший полюс суверенної влади — варунічний. Подібно до Варуни, Касьян не є доброзичливим покровителем людини; він радше символізує силу, що стоїть над людиною і нагадує про непорушність вищого порядку.

Саме тому зіставлення Миколи з Мітрою, а Касьяна з Варуною видається цілком обґрунтованим на типологічному рівні. 

Однак уважне читання народних легенд виявляє обставину, яка істотно ускладнює таку реконструкцію.

У деяких українських і білоруських переказах Касьян не лише карає людей чи приносить нещастя. Він виступає активним борцем із нечистою силою. Особливо промовистим є сюжет, у якому Касьян б'є чорта молотом по голові, не дозволяючи йому вирватися на землю. Саме ця деталь змушує переглянути однозначне зближення Касьяна з Варуною.

Варуна майже ніколи не є воїном у звичному розумінні цього слова. Його сила полягає не у фізичному знищенні ворогів, а у магічному контролі над світом. Його символом виступають пута, якими він зв'язує порушників космічного закону. Його кара має юридичний і сакральний характер, а не військовий. Він здійснює суд, але не веде героїчного бою.

Зовсім іншу картину демонструє образ громовержця. Для нього боротьба з демоном є основною космогонічною функцією. Індра вбиває Врітру ваджрою. Тор нищить велетнів молотом Мйольніром. Перкунас переслідує демонів блискавкою. Слов'янський Перун перемагає змія сокирою або каменем. У всіх цих випадках ударна зброя символізує відновлення космічного порядку через перемогу над хаосом.

Саме тому молот Касьяна значно більше нагадує атрибут громовержця, ніж Варуни. Йдеться не лише про сам предмет, а й про весь сюжет: демон намагається прорватися до людського світу, а небесний персонаж утримує його силою ударів. Це класична схема індоєвропейського міфу про боротьбу громовержця із силами хаосу.

Цей факт дозволяє зробити важливий методологічний висновок. Народний образ Касьяна не є простим продовженням одного прадавнього божества. Він сформувався шляхом накладання кількох міфологічних пластів. Перший пласт дійсно можна пов'язати з варунічним комплексом: суворість, сакральна віддаленість, кара, зв'язок із порушенням морального порядку. Другий пласт, очевидно, походить від образу громовержця і проявляється у боротьбі з чортом, використанні молота та виконанні функції охоронця космічних меж. Третій пласт становить власне християнська агіографія, яка надала цьому персонажу ім'я конкретного святого та включила його до церковного календаря.

Подібне змішання функцій не є винятком. Після християнізації слов'янського світу старі міфологічні образи не зникли миттєво. Вони поступово трансформувалися, переходячи до нових персонажів. При цьому одна й та сама постать могла успадкувати функції відразу кількох дохристиянських богів. Усна традиція не прагнула до логічної послідовності чи системності. Вона зберігала найяскравіші сюжети незалежно від їхнього походження, поєднуючи їх навколо образів популярних святих.

Саме тому сучасні реконструкції повинні уникати надто прямолінійних ототожнень. Було б спрощенням стверджувати, що Касьян — це просто слов'янський Варуна, так само як і Микола не може розглядатися лише як відповідник Мітри. Правильніше говорити про збереження окремих індоєвропейських структур мислення, які, проходячи крізь століття, змінювали свої зовнішні форми.

У цьому контексті особливо показовим є саме поєднання варунічних і громовержецьких мотивів у постаті Касьяна. Воно демонструє, що народна традиція не лише зберігала архаїчні архетипи, а й активно переосмислювала їх, створюючи нові синтетичні образи. Касьян уже не є ні Варуною, ні Перуном, але водночас зберігає пам'ять про обох. Саме ця багатошаровість робить його одним із найцікавіших персонажів слов'янської народної міфології.

Порівняльний аналіз образів Миколи та Касьяна показує, що фольклор зберіг не стільки конкретних язичницьких богів, скільки глибинні структурні моделі індоєвропейського світогляду. Пара «милосердний покровитель — суворий охоронець космічного порядку» справді нагадує дюмезілівську пару Мітри та Варуни. Однак народна традиція виявилася значно складнішою за будь-яку теоретичну схему. У ній варунічний архетип поступово збагатився рисами громовержця, а християнські святі стали носіями функцій, які колись належали різним язичницьким божествам. Саме ця багатошаровість і постійна взаємодія різних міфологічних пластів є головною особливістю слов'янської народної релігійної культури та водночас одним із найпереконливіших свідчень її глибокої індоєвропейської спадщини.

Основна література

1. Dumézil G. Mitra-Varuna: An Essay on Two Indo-European Representations of Sovereignty. New York: Zone Books, 1988 (перевидання).

2. Dumézil G. Mythe et Épopée. Paris: Gallimard, 1968–1973.

3. Иванов В. В., Топоров В. Н. Исследования в области славянских древностей. Москва: Наука.

4. Иванов В. В., Топоров В. Н. «Перун» // Мифы народов мира. Москва, 1987.

5. Грушевський М. Історія української літератури. Т. 1. Розділи про народну легенду та народне християнство.

6. Потебня О. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий.

7. Толстой Н. І. Славянские древности. Этнолингвистический словарь.