У цій статті пропонується припущення, що критичною подією в еволюції неандертальців було розширення ареалу ранніх сучасних людей у Європі 300 тисяч років тому. У міру поширення груп ранніх сучасних людей вони включили до свого складу архаїчних людей, що зрештою призвело до такого значного змішання, що результуюча популяція мала ~3-7% сучасного походження.
Автор визначає кілька способів, якими це могло б призвести до високої ймовірності того, що ці прямі предки неандертальців збережуть ранні сучасні людські лінії як на мітохондріальній ДНК, так і на Y-хромосомах, одночасно кластеризуючись з денисівськими людьми по всьому геному.
Попереднє пояснення цих закономірностей без унікальної популяційної динаміки, пов'язаної з розширенням ареалу, має менше 3% шансів на збіг з даними. В Африці ця гіпотеза також має пояснювальну силу: якщо популяція, що розширюється, також поглинала африканських архаїчних людей, це може пояснити докази того, що всі люди, які живуть сьогодні, змішані між лініями, які розділилися понад мільйон років тому та знову змішалися ~300 тис. років тому.
Ця гіпотеза про розширення ареалу на два континенти корелює зі спільними археологічними рисами Західної Євразії та Африки, які були набагато менше присутні у Східній Азії, включаючи леваллуазські кам'яні знаряддя, покращене рукояті, використання вогню та охри, а також більші та організованіші місця для створення таборів.
Мотивовані доказами того, що рання сучасна людська експансія відіграла певну роль в еволюції неандертальців та сучасної людини, я визначив 66 локусів, що охоплюють <0,1% геному, де люди сьогодні мають спільного предка з неандертальцями нещодавно, ніж відокремилися від денисівців.
Це включає гаплотип FADS1/FADS2, який кодує фермент, що модифікує поліненасичені жирні кислоти рослинного походження, і може відображати адаптацію до більш різноманітного раціону, а також заміну амінокислоти в ARHGAP32, що модулює нейронні зв'язки, що може бути важливим у когнітивній еволюції сучасної людини.
Також додаю дані іншого долідження відповідно до якого лінія А гейдельберзьких людей з Північної Африки та Близького Сходу (Homo heidelbergensis), генетично споріднена з неандертальцями та денисівцями, приймала основну участь у формуванні людей сучасного виду (64-68%), а лінія В (Півіденноафриканська, можливо Homo heidelbergensis/rodesiensis/bodonensis) надала геному сучасних людей лише 32-36% свого генетичного матеріалу.
Змішування відбулося нерівномірно і не повно. Після чого популяція теж розпалася на 2 лінії - OOA-like та non-OOA-like (африканська архаїка).
Надалі рештки архаїчних людей з Південної Африки були поглинуті нововиниклими людьми нашого виду (OOA-like) і додали до геному африканських популяцій 20% генетичного матеріалу (non-OOA-like).
В Євразії архаїчна домішка неандертальця за розселення з Північної Африки склала 3%.
Помітьте навіть у неандертальця було дві хвилі вливання родезійських генів лінії В (10% та 3-7%).
https://www.biorxiv.org/content/10.64898/2026.03.11.711219v2
Комментариев нет:
Отправить комментарий