17 рік поспіль Історичний клуб “Холодний Яр” проводить меморіальні заходи в Холодному Яру, але такого вибуху ще не було. В минулі роки кількість учасників урочистостей уже не раз сягала тисячі й більше осіб, і все ж урочистості нагадували більше родинні вшанування, а 17 квітня 2011 р. людські потоки просто розтрощили дамбу недоброзичливості керівників Черкаської обласної та Чигиринської районної колоніальних адміністрацій, і могутньо прорвалися на святу землю Холодноярщини. “Щось пороблено людям, – сказав напередодні Романові Ковалю художній керівник хору “Заграва” Володимир Голубничий, – всі хочуть до Холодного Яру – хоч плач”. Непереливки було працівникові СБУ, який отримав завдання переписувати номери автомобілів! Понад тисячу номерів автобусів і автівок мусив занотувати цей добросовісний хлопець, щоб поставити їхніх власників на облік спецслужб.Організатором вшанувань, як і завжди, виступив Історичний клуб “Холодний Яр”, а співорганізаторами – “Вільне козацтво Холодного Яру”, партія “Наша Україна”, “Холодноярська ініціатива”, Народний рух України, Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та Конгрес українських націоналістів.
Урочистості розпочалися 16 квітня о 12.00 в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області біля братської могили отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та його козацтва.
“Сьогодні ми прийшли привітатися з Миколою Скляром – легендарним отаманом Чорним Вороном та його хлопцями, – відкрив вшанування президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль. – Нехай привітає їх піснею наш Тарас Силенко – людина, яка зробила безмежно багато для увічнення пам’яті наших національних героїв”.
І Тарас заспівав полеглим пісню, яку вони знали, яку співали 90 років тому, – “За байраком байрак” на слова Тараса Шевченка.
Нас тут триста як скло товариства лягло
А земля не приймає…
У цей день уперше за 90 літ було проведено панахиду за всіма отаманами, яких козаки нарекли цим грізним іменем, адже Чорний Ворон – не ворона, як дехто думає, а крук – великий хижий птах.
Протоієрей Української православної церкви Київського патріархату Петро Бойко пом’янув не лише Миколу Скляра із Жовтих Вод, який тут спочиває, а й Платона Черненка із Криворіжжя, Віктора Чекірду з Поділля, Петренка з Радомишльського повіту, Івана Чорногузька з Піщаного Броду та Івана Яковича Чорноусова зі Шполянщини, героя роману Василя Шкляра “Чорний Ворон”. І козака Білоуса з Новоукраїнки, якого товариство також нагородило цим іменем.
На могилі промовляли письменник Василь Шкляр, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський, народний депутат України Іван Заєць, юрист зі Львова Ігор Коліушко. Співав пісню “Україно, ти моя молитво” (сл. Василя Симоненка) Володимир Гонський, а Володимир Стецюк із Дніпропетровська прочитав вірш “Чорний Ворон”, який написав 2000 року, побувавши на цій, тоді забутій, могилі.
Чорний Ворон! Чорний Ворон –
Степовий отаман –
Із забутої могили
Розмовля з вітрами.
Як добре, що ця могила ожила, воскресла! Недаремно одна з учасниць вшанувань, Тетяна Наумчук, занотувала в подорожньому щоденнику такі слова: “Кожен небайдужий крок записаний землею. І наші погляди залишали теплі сліди”.
Провівши панахиду, панотець Петро Бойко благословив діяльність Романа Коваля, який “перший почув голос цієї могили”. Панотець висловив впевненість, що невдовзі тисячі людей побожно ступатимуть стежками Чорного Ворона та його зухвалого козацтва.
Потім був поминальний обід, на який запросив гостей сільський голова Розумівки Микола Христенко.
О 15.00 в сільському клубі Розумівки почалась демонстрація документального фільму “Юрій Горліс-Горський”. Зал вміщував 480 осіб, і майже кожне місце знайшло свого господаря. Перед початком кіносеансу кобзар Тарас Силенко виконав “Гімн українського січового війська” (сл. Петра Карманського, муз. Святослава Силенка). За ним лауреат премії ім. Андрія Малишка Владлен Ковтун прочитав вірш.
Холодний Яр Вам був за брата,
А темна нічка за сестру…
Вам доля випала – й орати,
І з ворогом іти на прю!…
Ярій віки, Холодний Яре!
Будь славен, Мотрин монастир!
Хай пшениці – озимі й ярі –
Належать тим, хто їх зростив!
Після демонстрації фільму, фрагменти якого знімалися в Розумівці, виступили розумівські діди – Яків Зеленько та Андрій Зеленько, які 1942 року хлопчаками взяли участь у вшануванні Чорного Ворона, яке організували Юрій Горліс-Горський і господар громадського двору Денис Тарасович Шевченко.
Автор фільму, Роман Коваль, подякував усім, хто робив цей фільм – насамперед режисерові Олександрові Домбровському, Петрові Бойку, Тарасові Силенку, Петрові Билині, Василеві Шкляру, Василеві Дунському, Ростиславові Мартинюку та іншим, зокрема військово-патріотичним клубам. Висловив він і слова подяки тим, хто оберігав могилу Чорного Ворона в минулі роки, хто оберігає тепер й оберігатиме в майбутньому. “Саме через цю могилу український світ згадає про Розумівку, узнає її”, – сказав він.
О 17.30 автокараван прибув на Поле смерті під селом Соснівкою Олександрівського району, щоб вшанувати селян, порубаних червоними кавалеристами післяжнивної пори 1920 року. Тоді під шаблями червоних ординців загинуло понад півсотні безборонних селян, а двох було спалено в топці локомотива…
І ось село Цвітне – колись Цвітна – батьківщина легендарного отамана Чорного Лісу і Холодного Яру Пилипа Хмари. В цьому селі в серпні 1921 р. священик Федір Іванча провів публічне освячення зброї козаків і старшин Чорноліського полку. До монументу отаманові та його козакам лягли квіти вдячності. Згадали добрим словом і прадідів повстанців-хмарівців, адже у Цвітній жили й гартувалися до боротьби козаки Богдана Хмельницького та гайдамаки отамана Семена Неживого.
Роман Коваль сказав: “У Києві вченим секретарем Національного музею ім. Тараса Шевченка працює Василь Портяк, автор сценарію до фільму “Нескорений” – про боротьбу Української повстанської армії. Насправді він Василь Білінчук. Прізвище довелось змінити через те, що він рідний племінник сотенного УПА Дмитра Білінчука-“Хмари”, а совєтська влада оголосила цій родині війну. Рідні колись розказали малому Василеві, що псевдонім “Хмара” – не від хмаринок на небі, це почесне ім’я, ним винагородили сотенного на пам’ять про отамана Хмару, що воював 20 років перед тим на Великий Україні. Ось так слава про отамана Пилипа Хмару долинула Карпатських гір та їхнього серця – Гуцульщини”.
Після виступу панотця Петра Бойка промовляв племінник чорноліського отамана Юрко Хмара та син цвітнянського повстанця Олександр Ромащенко (дід Карбала). Промовляв і правнук отамана Роман Хмара, який щойно вийшов із Запорізького СІЗО (“справа голови Сталіна”). Його вітали особливо тепло. Радісно було бачити, що Роман бадьорий, повний снаги боротьби. Кров Пилипа Хмари нікуди не ділася! Вона проросла в нащадках! Роман і псевдо має “Пилип”.
А Тарас Силенко співав:
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Інша “похідна сотня” – з представників партії “Батьківщина” (керівник Володимир Гонський), Історичного клубу “Холодний Яр” (керівник представництва – Максим Селюзкін), “Холодноярської ініціативи” та ВО “Свобода” відвідала козацьке село Цибулеве Знам’янського району Кіровоградської області, щоб вклонитися могилам дружини отамана Миколи Бондаренка-Кібця Євгенії і його півторарічного сина Миколки, закатованих будьонівцями. Слід зазначити, що представники партії ВО “Батьківщина” подарували музеям сіл Розумівка, Цибулів, Мельники, Чигиринській ГО “Суспільна служба України”, гостям Холодного Яру понад 200 патріотичних книг Ярослава Федорчука “Волинянин”, Володимира Гонського “Людина і нація”, Петра Шевченка “Літа над полем мого життя”, безоплатно перевезли делегацію громадських організацій до Холодного Яру.
У неділю вранці, 17 квітня, делегації з усіх земель України стікалися в Мельники – “столицю Холодноярської республіки”, щоб вшанувати Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, його осавула Юрія Городянина, козаків і старшин полку гайдамаків Холодного Яру. Були й делегації з Одеси, Криму, Донбасу, Буковини, Закарпаття, Прикарпаття, Харківщини, Полтавщини, Київщини, Надсяння, Холмщини, Закерзоння, Кубані. Що вже говорити про Центральну Україну!
Скликав небайдужих тулумбас Чорних запорожців під проводом сотника Романа Боровика з Перемишля.
Урочистості другого дня відкрив Роман Коваль. “Ми стоїмо біля могили чоловіка, – сказав він, – який виявив та організував народні сили на захист нашої Батьківщини, який створив організацію дисциплінованих та патріотичних вояків, що й після його загибелі продовжувала діяти справно та ефективно, – зазначив він. – Бо він творив організацію не навколо свого імені, а навколо національної ідеї. Для нас, нині сущих, це приклад і урок. Звичайно, Василеві поталанило, що біля нього був вояк-літописець Юрій Городянин, в майбутньому письменник Юрій Горліс-Горський. Якби такі Городянини були й біля інших отаманів, якою б неприступною для ворогів була наша історія, які підстави для слави і гордості ми мали б! Один лише приклад: Добровольча армія генерала Денікіна вже підходила до Москви, а тут, на території Холодного Яру, її влади не було. Тут діяли закони УНР, панували традиції і звичаї українського народу, тут на повні груди звучала українська пісня. І ми тобі, Батьку, її заспіваємо”.
І Тарас Силенко заспівав “Пісню про Василя Чучупака”.
Слово й діло, віра й зброя будуть в нас добірні,
Переможем воріженьків, тоді й будем і вільні.
Тоді ненька Україна всіх нас пошанує,
На ланах широкополих козак запанує.
А протоієрей УПЦ КП Петро Бойко провів панахиду за Головним отаманом Холодного Яру Василем Чучупакою та його братами – Орестом, Петром, Олексієм, Дем’яном, Семеном та Автономом.
Затим виступив голова Політради партії “Наша Україна” Валентин Наливайченко: “Ми вшановуємо сьогодні пам’ять героїв Холодного Яру, які любили свій край і поклали життя у боротьбі за те, щоб Україна була самостійною”, – сказав він. – Тут у травні 1768 року повстав гайдамацький рух, а у 1919 – 1922 рр. діяла Холодноярська республіка. Тут українці найдовше чинили опір комуністичному ярму, накинутому з Москви, прагнучи жити у своїй незалежній країні”. Валентин Наливайченко закликав українців об’єднатися проти спроб нав’язати Україні новітні форми окупації.
Після хвилини мовчання вільні козаки Холодного Яру салютували на честь свого Головного отамана, а прекрасний хор “Заграва” (художній керівник Володимир Голубничий) заспівав “Заповіт” Тараса Шевченка.
Поруч з могилою Василя Чучупака спочивають і його козаки. До однієї з відроджених могил і підійшло товариство. Панотець Петро Бойко провів літію на пам’ять про убієнних супостатами холодноярських козаків Петра Токовенка, Прокопа Деркача, Данила “Полтавця” та їхнього товариша, ім’я якого не збереглося. Цих хлопців більшовики катували перед смертю: відрізали носи, вуха, губи, вийняли очі, палили на вогні…
Вшанував козаків і народний депутат України Тарас Стецьків, представник “Холодноярської ініціативи”. Він заявив: “Сьогодні ми вшановуємо наших героїв для того, щоб пам’ятати, якою ціною була здобута наша воля і наша держава. Ті, хто сьогодні воюють з нашим минулим, насправді воюють із нашим майбутнім. І ми не повинні його віддати”. Тарас Стецьків закликав берегти і відтворювати пам’ять про козаків-холодноярців. “Всі, хто вважає себе українцем, мають одним потужним ударом знести орду, яка тимчасово захопила владу в Україні”, – так завершив свій виступ народний депутат України.
А голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда сказав: “Брутальні україноненависницькі дії нинішньої керівної верхівки спонукають українців піднятися на борню за власну державу, власну землю, власне життя. Ми – нащадки Ґонти і Залізняка, ми – внуки січових стрільців, холодноярців, вояків УПА, ми – незнищенна нація. Коли наші вороги посягають на святе – нашу віру, мову, землю, ми готові до рішучої відсічі. Хочу нагадати окупантам нинішнім: у Холодному Яру піднялися на боротьбу з окупантом від малого до старого, і ворогові не було пощади, бо “в Холодному Яру полону немає”. Тож пам’ятаймо Шевченкове:
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру”.
Олексій Кайда оголосив хвилину мовчання за загиблими борцями, в тому числі й за Максимом Чайкою, якого вбили російські націоналісти 17 квітня 2009 р. в Одесі, рівно 2 роки тому.
На пам’ять про полеглих Тарас Силенко заспівав:
Чорна рілля ізорана і кровію сполощена,
Білим тілом зволочена і кулями засіяна…
Вшанування на мельничанському цвинтарі завершив хор “Заграва” геніальною піснею на слова Тараса Шевченка “Гайдамаки”. А тулумбас Чорних запорожців уже кликав далі. Під його громи об’єднана делегація у складі Романа Коваля, Валентина Наливайченка, Андрія Парубія, Олега Тягнибока, Тараса Стецьківа, Степана Брацюня та інших співорганізаторів поклала вінки і квіти до монумента Героям Холодного Яру та до пам’ятника Юрію Горлісу-Горському.
Під час покладання квітів Тарас Силенко співав:
Як прощався стрілець зі своєю ріднею.
Сам відходив в далеку дорогу,
Боронить рідний край, і козацький звичай,
Йшов у бій за свою перемогу.
Коли стихли струни бандури, над “столицею Холодноярської республіки” загримів український гімн “Ще не вмерла Україна”.
А невдовзі тулумбас Чорних запорожців уже кликав людей на Кресельці, на місце останнього бою Василя Чучупака.
Після покладання квітів до Креселецького меморіалу Холодноярським героям Роман Коваль закликав представників різних політичних сил пам’ятати сьогодні лише один пункт своїх політичних програм – Україна понад усе, а відтак дивитися один на одного як на союзників у боротьбі за неї. “Сьогодні в Холодному Яру, – сказав він, – оголошую перемир’я між політичними противниками, між людьми, які мають різне уявлення про створення світу”. І знову ведучий передав слово кобзареві Тарасові Силенку, який заспівав пісню на слова Степана Руданського “Із-за гори, із-за кручі”.
Україно, Україно, моя рідна мати,
Чи ще довго над тобою будуть панувати?
Чи ще довго будуть з тебе кривавицю пити
І діточок твоїх рідних в кайданах водити?
Може, знову розв’яжуться зав’язані руки
Може, знову дзвенітимуть козацькі шаблюки!
Як стихла пісня, слово взяв Віктор Ющенко. Лідер партії “Наша Україна” наголосив, що ця земля унікальна своєю життєдайною енергетикою свободи, нескореності та українського духу. “Наш обов’язок – зробити висновки з уроків нашої історії. Заради нашого майбутнього ми маємо підняти рівень відзначення героїв Холодного Яру”, – зауважив він. За словами Віктора Ющенка, Холодний Яр, як і Крути, Конотоп, Шаповалівка, Пилявці, Виграїв, Зборів, Батіг, Гурби й інші місця нашої слави необхідно внести до “спеціального реєстру українських перемог над окупантами”.
“Нас може об’єднати і відкрити перед нацією майбутнє тільки одна чесна відповідь: це наша історія, це наші герої”, – сказав Віктор Ющенко, підкресливши, що саме правдива історія єднає націю, а значить, робить нас сильнішими – як єднає націю єдина державна мова, культура, церква, мораль, звичай, право. “Історія боротьби в Холодному Яру, – підкреслив Віктор Ющенко, – це не тільки наше славне минуле, скільки проекція майбутнього. Нації, які знають собі ціну, завжди виборюють свою історію у націй-окупантів, які намагаються її спотворити, сфальсифікувати. І ми виборемо нашу історію, зробимо її неприступною для наших ворогів”.
Далі виступив Олег Тягнибок. “Століттями українці боролися за право вільного життя на своїй землі, – зазначив він. – Земля і воля завжди були ключовими цінностями нашої нації. Це особливо гостро виявлялося тут, у серці України, в Холодному Яру. Звідси розпочиналося героїчне повстання гайдамаків проти соціального гніту та національної несправедливості в ХVІІІ столітті. На початку XX століття тут в обороні рідної землі гинули, але не здавалися, молоді отамани Холодного Яру. Нинішній окупаційний режим хоче відібрати в нас і свободу, і землю. Після брутального наступу на громадянські та національні права українців, впровадження політики соціального визиску, Банкова взяла курс на запровадження з 1 січня 2012 р. ринку землі. Режим Януковича планує не лише дозволити торгівлю землею, а й надати право продавати землю іноземним громадянам. Ця маніакальна ідея об’єднує майже всі провладні політичні сили. На наше ж переконання, торгувати землею – те саме, що продавати матір. Це пряме оголошення війни українській нації. Купівля землі іноземцями – це анексія.
Сьогодні в Україні формується олігархічна диктатура, не пов’язана ні етнічно, ні соціально з українською нацією. Олігархам вже мало награбованих мільярдів. Вони тягнуть свої руки до святого – до землі, за яку проливали кров наші діди-прадіди. Цей брутальний наступ мусимо зупинити. Вірю, що герої, які поклали свої життя в обороні свободи, і сьогодні тримають лінію фронту національного порятунку, національної гідності, додадуть нам наснаги запалити і понести по Україні новий вогонь із Холодного Яру”.
На підтвердження слів Олега Тягнибока бадьору похідну пісню “Козацька слава” заспівав 11-літній Максим Конверцев із Кам’янки (автор слів і музики Віра Дроботенко, викладач Кам’янського будинку творчості). Люди щиро вітали цього завзятого козака!
Зворушливим був виступ Наталки Осьмак, секретаря Братства вояків ОУН-УПА, дочки Кирила Осьмака, голови Української головної визвольної ради, підпільного уряду України в 1944 році.
Полетіли над Холодним Яром і слова Василя Шкляра, заступника голови Національної спілки письменників України. “Національна ідея, – сказав він, – це Тарасова сокира, і закопана вона в Холодному Яру. І ми її відкопаємо, і станемо до боротьби за наші національні права, за право бути на нашій землі господарями”.
Андрій Юсов від імені “Холодноярської ініціативи” та Степан Брацюнь від імені Конгресу українських націоналістів вручили Василеві Шкляру Народну Шевченківську премію за документальний роман “Чорний Ворон” і чек на 250000 гривень із формулюванням “За повернення українській нації історичної пам’яті”. Половину цієї суми зібрав КУН. Від імені Конгресу промовляв його голова Степан Брацюнь, зокрема він сказав: “Холодноярські повстанці були взірцем служіння Україні. Їхній чин боротьби за незалежну Україну підхопили ОУН та УПА. І саме завдяки жертовному служінню українських вояків різних земель ми сьогодні живемо в суверенній Українській державі”, – підкреслив Голова КУН.
На пам’ять про борців за волю України хор “Заграва” заспівав “Ой у лузі червона калина”, а всі могутньо підтримали. Керівник Крижопільської організації ВО “Свобода” В’ячеслав Березовський так запам’ятав цю подію: “А, ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну розвеселимо!” – потужно співав народний хор “Заграва”. До голосів Олега Тягнибока, Валентина Наливайченка, Степана Брацюня, Василя Шкляра, Романа Коваля органічно вплітались і голоси вінничан. Ось вона – та новітня Директорія, прообраз якої існував у роки перших Визвольних змагань, ось і є той склад довірених осіб, мужів нашого народу, тих отаманів, які зможуть вивести наше суспільство на прямий і світлий путь гордого народу, в історії якого є герої Холодного Яру, герої Ямпільської республіки, героїв інших земель”.
Після меморіального мітингу на Кресельцях відбувся постановочний бій холодноярських партизанів та більшовицького продзагону, який завершився повним розгромом московських грабіжників (автор сценарію Роман Коваль, режисер-постановник і організатор Олег Островський, отаман Вільного козацтва Холодного Яру, член Історичного клубу “Холодний Яр”).
А тулумбас Чорних запорожців уже кликав козацтво на береги Гайдамацького ставу – щоб освятити зброю нових борців за волю України. Це вже було п’яте освячення зброї. Цю славну традицію відновив Історичний клуб “Холодний Яр” спільно зі священиками Української православної церкви Київського патріархату.
Після того як Тарас Силенко заспівав старовинну гайдамацьку пісню “Та виїхав Ґонта, гей та із Умані” Роман Коваль передав слово народному депутатові України Андрієві Парубію, який сказав: “Коли в Україну приходили загарбники, українці святили зброю, гартували свою волю і серця та набиралися сили в Холодному Яру. Так було в часи Гайдамаччини, так було в часи Визвольної боротьби 20-х років минулого століття. Невипадково й сьогодні у Холодний Яр приїхали тисячі людей, які прагнуть боротьби. Нинішня влада стала на службу загарбникам. Тому сьогодні тут, як наші діди і прадіди, ми освячуємо зброю, гартуємо свою волю і серця, набираємося сили – для нової боротьби, для нових перемог. Я впевнений, що разом ми зможемо здобути перемогу над антиукраїнською владою. Україна переможе!”.
Вірш про освячено зброї у Холодному Яру прочитав Владлен Ковтун.
Навесні оживуть срібнолисті тополі,
Край доріг залеліють дубці-ясени –
Й до Холодного Яру зберуться на раду про волю
Козаки-гайдамаки – української волі сини.
Як колись їх діди – вони висвятять зброю
Й закружля їхні долі смертельний танок…
“Нищіть зайд-окупантів”, – б’ють Мотрині дзвони до бою!
Запанує тут воля й заквітують калина й бузок.
Віддавали життя дорогою ціною,
Нам у пам’ять вони вкарбували наказ:
“Добувається воля жертовно, в жорстоких двобоях,
Перед вами є борг: завершіть нашу мрію за нас!”
Є єдина ціна, аби борг ми сплатили
Тим, хто кров’ю наш край – кожний клаптик – полив:
Це, щоб нині всяк сущий щодня, як вони, що є сили
На вівтар України клав життя і за неї моливсь!
Зброю урочисто освятили панотці Української православної церкви Київського патріархату, на чолі з протоієреєм Петром Бойком.
А вінець всьому підвела пісня – “Гей видно село” у виконанні хору “Заграва”. У хвилини, коли співав хор, Верховний отаман Українського козацтва Ігор Вардинець вручив Романові Ковалеві орден IV ступеня “Віра”, а Василеві Шкляру – орден “Честі” III ступеня – обом “за вагомий внесок у справу розвитку, відродження та єдності Українського козацтва, ствердження національної ідеї, розбудови держави”.
Після завершення урочистої церемонії за участю старійшин Українського козацтва організатори запросили всіх до поминального обіду. Поминальний обід відбувся також і на хуторі Буда-Половецька біля дуба Максима Залізняка, на території готельно-ресторанного комплексу “Дикий хутір”, який виступив співорганізатором меморіальних вшанувань. Гостила всіх у той день чарівна господиня Леся Островська. А вже надвечір відбулося закладення першого каменю фундаменту “Музею Холодного Яру”. Участь у церемонії взяли заслужені художники України Микола та Олександра Теліженки, Олег Островський, Роман Коваль, Тарас Силенко, Василь Шкляр, Валентина Шкляр, депутат Черкаської міської ради Микола Булатецький, козак Петро Билина та інші достойники.
Слід сказати, що співорганізатори вшанувань передали 2000 грн. на підтримку хору “Заграва”, 1000 грн. Богданові Легоняку на підтримку Медведівського краєзнавчого музею. Йому ж було передано і 1000 грн. на оновлення і збільшення табличок у селі Мельники з назвами вулиць – братів Чучупаків, Холодноярська та Чучупаків узвіз. 1000 грн. було передано сільському голові Розумівки на вказівники до могили Чорного Ворона, 11000 грн. було витрачено на поминальні обіди на берегах Гайдамацького ставу, на хуторі Буда та в Розумівці (загалом на 730 порцій). 500 грн. було передано на підтримку родини отамана Хмари. Були й інші видатки: пошив будьонівок, оренда автобуса для учасників бою в Холодному Яру, озвучення мітингу тощо.
Подаємо до відома неповні списки делегацій організаторів і співорганізаторів велелюдних народних зборів у Холодному Яру, які переросли у свято українського духу.
Делегацію Історичного клубу “Холодний Яр” представляли Роман Коваль, директор філіалу “Холодний Яр” Національного заповідника “Чигирин” Богдан Легоняк, кобзар Тарас Силенко, редактор газети “Шлях перемоги” Віктор Рог, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський, підприємці Леся Островська, Роман Боровик та Орест Стець, директор Кам’янського краєзнавчого музею Юрій Ляшко, журналістки Лідія Титаренко та Олеся Коваль, інженер-конструктор Максим Селюзкін, організатор кіновиробництва Василь Дунський із сином Тарасом, який у фільмі “Юрій Горліс-Горський” зіграв юного Юрка; юрист Олександр Бесєдков, краєзнавці Володимир Вознюк, Владислав Карпенко, Василь Білошапка та Петро Билина; дочка козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Тамара Здоровецька; голова Суспільної служби України в Чигиринському районі Лідія Улянич; чигиринська козачка Юлія Жадан, козаки-хлібороби із с. Цвітна Олександр Ромащенко та Юрко Хмара, херсонський козак Леонід Цимбал, а також велика родина Чучупаків на чолі з Володимиром Дем’яновичем Чучупакою, рідним племінником Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака. Участь у вшануваннях взяли правнук Петра Чучупака, Сергій Чучупак, та його дружина Наталка, онучка наймолодшого з п’яти братів Чучупаків, Дем’яна, Олена Горбаченко з чоловіком Олегом та дітьми Артемом та Даринкою. Приїхали вшанувати своїх рідних і нащадки священика УАПЦ Автонома Чучупака – двоюрідного брата Головного отамана Холодного Яру.
Партію “Наша Україна” представляли її лідер Віктор Ющенко, голова політради Валентин Наливайченко, голова центрального виконкому Сергій Бондарчук, народні депутати України Андрій Парубій, Лілія Григорович, Зіновій Шкутяк та Віктор Матчук, член президії Володимир Огризко, директор Інституту Віктора Ющенка Ірина Ванникова, голова ЦКРК Євген Гірник, голова Дніпропетровської обласної організації Віктор Гноєвий та кандидат історичних наук Андрій Ніцой, керівник департаменту організаційно-партійних питань “Нашої України”.
“Холодноярську ініціативу” репрезентували народні депутати України Тарас Стецьків і Володимир Філенко, експерт із правознавства Ігор Коліушко, поет Сергій Пантюк, бард Володимир Гонський, а також Євген Золотарьов, Андрій Юсов та Віктор Жердицький.
Народний рух України прислав делегацію на чолі із заступником голови НРУ Іваном Крульком. У її складі були заступник голови ВГО “Молодий Народний Рух” Сергій Воронов, голова Одеської міської організації Надія Яшан, голова Броварської районної організації НРУ Андрій Прядун, голова Київського міського осередку “Молодого Народного Руху” Олексій Захарченко та голова Білоцерківської міської організації НРУ Костянтин Климчук.
Найбільше козаків і козачок прислало до Холодного Яру Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. Її представляли Олег Тягнибок, заступник голови партії, депутат Львівської обласної ради Леонтій Мартинюк, делегації Одеської обласної організації на чолі з Павлом Кириленком, Дніпропетровської ОО (голова Анатолій Галілей), Житомирської ОО (голова Сидір Кізін), Рівненської ОО ВО “Свобода” (керівник – депутат Рівненської облради Олег Осуховський), Київської міської організації на чолі з Андрієм Іллєнком, Ірпінської МО (керівник Богдан Мельничук організував 2 автобуси), Вінницької обласної та міської організацій на чолі з Романом Марійчаком (серед вінничан були голова Тиврівської районної організації Василь Мідяний, голова Калинівської МО Костянтин Васюк, голова Калинівської районної організації Володимир Павлюк, депутати міських та районних рад Вінниччини) та голова Крижопільської РО В’ячеслав Березовський.
Делегацію Кіровоградської ОО ВО “Свобода” (голова Олександр Ромащенко) сформували голова Кіровоградської МО Сергій Запорожан, голова Кіровоградської РО Юрій Рогало, голова Долинської РО Віталій Терещенко, голова Знам’янської РО Анатолій Вигонний, голова Знам’янської МО Олександр Голінько, голова Новгородківської РО Андрій Войтович, голова Новоукраїнської РО Леонід Матейчук, голова Світловодської РО Володимир Іванець, голова Світловодської МО Владислав Повалій, голова Маловисківської РО Роман Тучков.
До делегації ВО “Свобода” увійшли також керівник секретаріату ВО “Свобода”, голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда, голова Закарпатської ОО Олег Куцин, голова Чернігівської ОО Андрій Міщенко, голова Сумської ОО ВО “Свобода” Ігор Мірошниченко, голови Уманської та Черкаської міських організацій Юрій Ботнар та Михайло Вакуленко, керівник Аналітичної служби ВО “Свобода” Юрій Левченко, керівники Київської “Студентської Свободи” та фракції ВО “Свобода” в Українській міській раді Руслан Андрійко і Пилип Іллєнко, депутат Тернопільської обласної ради Олег Любінський. Своїх представників послали також Ставищанська, Васильківська та Білоцерківська організації ВО “Свобода”. Бориспільську МО привіз до Холодного Яру Ігор Петренко та його заступник Вадим Шапошников – обидва депутати Бориспільської міської ради. У складі делегації були доктор медичних наук Леонтій Сандуляк та доктор фізико-математичних наук Юрій Зелінський – професори Бориспільського інституту муніципального менеджменту при МАУП.
Делегацію Конгресу українських націоналістів очолили Степан Брацюнь та його заступник Євген Лупаков. До неї увійшли також голова Кіровоградської обласної організації КУНу Віктор Тріщенко, керівник театру української традиції “Дзеркало” Володимир Петранюк та редактор газети “Нація і Держава” Богдан Захаряк.
Вклонився могилам героїв і Герой України Степан Хмара. Завітав у цей день на Холодноярщину і народний депутат України Іван Заєць. Серед учасників вшанувань можна було побачити скульпторів Миколу Теліженка, Руслана Найду та Дмитра Бур’яна, заслуженого художника України Олександру Теліженко, доктора педагогічних наук Юрія Руденка, благодійника Антона Коломійця, різьбяра Миколу Оцуна, художника Івана Фізера, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Володимира Недяка, письменника Володимира Осипчука, журналістів Ростислава Мартинюка, Степана Вінярського, Олену Білозерську, Світлану Орел, редактора газети “Рада козацька” Віталія Опанащука та багато інших достойних українців. Вшанували наші могили й доброзичливі чужинці – кримсько-татарська поетеса Таміла Ташева й представник білоруської опозиції В’ячеслав Сівчик.
Важливу місію виконали члени Історичного товариства “Чорні запорожці” (сотник Роман Боровик, поручник Орест Стець, козаки Віктор Фастовець, Михайло Кертичак, Василь Ільчишин) та юна чорношличниця Ярослава Фастовець. Вони знову привезли величезний тулумбас, розкішний голос якого скликав до гурту.
На цей раз чимало своїх представників прислали Черкаси, зокрема були голова Черкаської обласної організації “Просвіта” Олена Фещенко, голова Черкаського відділення фонду “Культура” Анатолій Волошин, видавець Олександр Третьяков, головний архітектор Черкаської області Василь Дмитренко, бард Кока Черкаський. А Ольга Мазуренко привезла делегацію Черкаського обласного краєзнавчого музею.
Міський голова міста Помішна, що на Кіровоградщині, давній приятель Історичного клубу “Холодний Яр” Микола Антошик привіз два автобуси з дітьми. Була й делегація українців Макіївки. А депутат Вінницької міської ради Антон Бойдаченко організував і профінансував приїзд делегації своїх земляків.
У вшануваннях у Холодному Яру взяли участь делегація Українського козацтва на чолі з Верховним отаманом Ігорем Вардинцем, делегація Вінницького полку ім. Івана Богуна на чолі з Володимиром Воловодюком, Богданівська сотня Бугогардівської паланки Українського козацтва (отаман Сергій Шуліка), козаки з УНСО на чолі з Ігорем Мазуром-“Тополею”, активістки Союзу українок, делегація рідновірів на чолі із заступником голови об’єднання рідновірів України Володимиром Кагадієм, який здійснив рідновірський обряд), рідновір Олександр Ваврик, власник книгарні-кафе “Руський клуб Культ-Ра”, рідновірський хор “Вольниця” (художній керівник Володимир Яремчук), голова правління ГО “Честь і слава” Сергій Буря, екс-голова Олександрівської районної ради Станіслав Степанов.
Зібралася в цей день у Холодному Яру й об’єднана делегація ОУН, МНК і Центру національного відродження. Її сформували голова Головної ради ОУН (б) Андрій Гайдамаха, ветеран Національно-визвольних змагань ОУН-УПА Степан Семенюк, голова правління ЦНВ Анатолій Семенюк, виконавчий директор ЦНВ Тарас Рондзістий, керівник секретаріату ЦНВ Василь Бойко, голова МНК Сергій Кузан, редактор “Шляху Перемоги” Віктор Рог та інші.
Слід сказати, що подію висвітлювали з півтора десятків телеканалів, серед них “5 канал”, “СТБ”, “24”, “IСTV”, “1+1”, “1-й Національний”, “Інтер”, черкаські “Рось” і “Вікка”, Вінницьке державне телебачення (ВДТ-6), харківське телебачення та інші.
Коли Роман Коваль запитав одного з учасників вшанувань, Олександра Бєсєдкова з Одеси, з якими настроями від’їжджали люди з Холодного Яру, відповідь була лаконічною: “З бойовим! Дехто хотів вже почати революцію!”
Ну, що ж Боже поможи нам відстояти свою Україну. І нехай нам в цьому допоможе незборимий дух Холодного Яру!
Такої думки був і депутат Вінницької міської ради Антон Бойдаченко: “Коли ми побачили тисячі, можна сказати, прочан, до цього, святого для українців, місця, всілякі сумніви розвіялися – Україну ми таки здобудемо!”
У понеділок, коли вже більшість учасників вшанувань роз’їхалось, невеликий гурт членів Історичного клубу “Холодний Яр” повернувся з Буди Половецької до Мельників провідати дочку холодноярського повстанця Харитона Холода Ганну Харитонівну. Поправили вінки та квіти на Мельничанському меморіалі Героям Холодного Яру. І тут Роман Коваль запропонував передати вітання-квіти від Юрія Горліса-Горського трьом дівчаткам, яких зарубали будьонівці 1920 року на Недашківській греблі під Млієвом. Ошатний кошик із красивими жовтими квітами, що стояв біля підніжжя пам’ятника Юрію Горлісу-Горському, було покладено до багажника. За кілька годин квіти вже прикрашали могилку в лісі між Млієвом і Орловцем.
Останньою піснею, яку Тарас Силенко заспівав дівчаткам, була улюблена пісня отамана Голого (Трохима Бабенка):
Ой піду я лугом, лугом-долиною,
Ой чи не зустрінусь з родом-родиною…
Нехай слова цієї пісні, яку так любив отаман Голий та його козацтво, стануть пророчими, нехай душі полеглих борців за волю України зустрінуться з душами тих, хто низько схиляє голову перед їхнім подвигом.
Koval_r@ukr.net
kovalroman1@gmail.com
Комментариев нет:
Отправить комментарий