«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Сейчас на этот счет высказывается немало предположений. И их будет еще больше, я не сомневаюсь.
Сама по себе вполне безобидная латинская литера таит в себе одно весьма примитивное, но существенное функциональное применение, которому, возможно, до сих пор все еще придавали значения. Эта литера не только перечеркивает все, что уже не имеет никакого смысла, она подводит черту под всем обозначенным ранее, черту, которая не предполагает никакого отступления от вышеобозначенного. Именно так, по меткому выражению журналиста и социолога И. Яковенко, выламывание России из мировой цивилизации, из обычных представлений о добре и зле, начатое с приходом к власти большевиков, фактически завершилось началом полномасштабного вторжения в Украину. Российская Федерация стала Территорией Z.
Это не новый рейх, не новая империя, хотя такие параллели нередко проводятся, а именно территория, с которой осуществляется террор и фактический геноцид украинского народа. Территория, равнозначно оторванная от всего цивилизованного мира и от подавляющей части проживающего на ней населения.
Чтобы это не показалось кому-то таким тявканьем со стороны, кто-то может подумать, легко высказываться, проживая вне границ этой самой территории, на которой в буквальном смысле за два слова, за пустой лист бумаги, за любой пост о войне, которые сейчас рассматриваются фактически как государственная измена, можно загреметь по полной и остаться на всю оставшуюся жизнь инвалидом, скажу так, я прекрасно понимаю, как это опасно и чем это чревато.
Но высказываюсь отнюдь не потому, что мне проще или легче и я кого-то хочу этим пристыдить. Я высказываюсь прежде всего для себя самого, сознавая при этом что в Украине сейчас, в том числе, решается и судьба Казахстана. Конкретно, того самого Казахстана, который давно и успешно является заложником путинского режима.
Слава Украине! Героям слава! Победа будет за вами! Добро победит зло!
Комментариев нет:
Отправить комментарий