«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Раньше американские президенты навещали Киев по "остаточному принципу". Когда уже их срок правления подходил к концу.
Сегодня визит американского президента выглядит скорее как пик политической карьеры Джозефа Байдена. Как его личный "звёздный час".
Мы не знаем, что произойдёт завтра или послезавтра. Мы не знаем когда и как закончится эта война. Я не поклонник Байдена и американских демократов (имею в виду партию).
Но я вижу и ощущаю значимость сегодняшних жестов и образов. А образ ясен, как солнечный февральский день на Михайловской площади в Киеве.
Лидер западного мира прибыл в Киев не с формальным и дежурным визитом. Он приехал в место силы. Туда, где решается судьба Запада.
После 500 лет западного лидерства история может пойти по другому пути. Сегодня История - на перекрёстке дорог, на распутье. У водораздела, у камня, на котором написаны слова - не "мене текел", а - "Киев", "Михайловская площадь", "Трехсвятительская", Софиевская площадь"," Святая София"...
И американский президент прибыл сюда не ради того, чтобы предложить помощь. Помощь можно давать и на расстоянии.
Он прибыл в Киев, чтобы не давать, а чтобы обрести. Что именно обрести? Силу. Символический капитал. Символическую власть.
Сегодня в Киеве мы наблюдаем не государственный визит, нет. Это акт политической магии. Я даже не думаю иронизировать. Я говорю серьёзно.
Это паломничество в место силы и совершение магического ритуала.
И что же станет результатом этого магического акта? Трудно сказать. Я не пророк. Я просто пытаюсь передать свои ощущения от того, что происходит в данную минуту...
Ведь магия непредсказуема. Но без неё нет ни политики, ни реальности.
Во всяком случае мы наблюдаем первый результат этой магии: укрепление надежды...
А в остальном, будущее покажет, в каком направлении пойдёт История...
Комментариев нет:
Отправить комментарий