«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Закон Мора постепенно угаснет.
Потом приидёт другой иной,
более пленительный.
Борисфен первым приидёт
устанавливать своими талантами,
дарами и языком более пленительный закон
(Нострадамус, «Центория», III XCV 95)
(Комментарий: «закон Мора» — утопическое учение Томаса Мора; Борисфен — греческое название реки Днепр)
«… Религия ОГНЯ и СОЛНЦА в XXI веке ПОЗНАЕТ ПОБЕДНОЕ ШЕСТВИЕ. Опору себе она обретёт в СЕВЕРНОЙ СТРАНЕ ГИПЕРБОРЕЕВ, где будет явлена в новом качестве. Место её главного храма — зелёный остров Эрин. Наступит время, когда эта религия уцелеет лишь на островах… На острове Эрин воссияет Солнце и оттуда придёт Спаситель»
(Раньо Неро «Вечная книга», ок. XIV в., францисканский монах)
«… В канун Нового Года вновь стал перечитывать Нострадамуса и сверять безобразный русский перевод с старо-французским оригиналом и английским переводом. Пророчества меня интересовали меньше всего. Меня интересовала, выражаясь языком Дугина, сакральная география. Нострадамус подробно описывает страны Европы, Ближнего Востока и Северной Африки. Вскользь упоминает об Америке и Антиподах (южное полушарие). Но вот о наших территориях говрит предельно туманно. Есть упоминания о Великой Татарии (Евразии между Сарматией и Туркестаном — terre Turque), Сарматии (Украине), земле Аквилона (земле норманнов к востоку от Англии и к северу от Германии) и совсем неприличной Склавонии (d’Esclauonie — земле не то славян, не то рабов). Итак три идеологии будут бороться на восточно-европейском просторе: идея Великой Татарии — Grand Tartarie (прономенклатурное евразийство Дугина), крокодилизм rutopist’a-Широпаева (новгородско-скандинавская «варяжская» национал-демократия) и сарматизм goutsoullac’a (польско-украинская антиказацкая щляхетско-кшатрийская ариософия)»
(Алексей ИВАНЕНКО: http://messir-yunus.livejournal.com/196676.html)
Комментариев нет:
Отправить комментарий