«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
На кладбище в селе Малая Сердоба Пензенской области стоит скромный памятник: крест с надписью "Здесь покоится прах умерших от голода в СССР". С 1930 по 1934 годы в селе умер каждый четвертый, трупы хоронили в братских могилах.
Крест был поставлен в 1992 году по инициативе сына репрессированного учителя Михаила Долгова, и это единственный в России памятник жертвам искусственного голода, возникшего из-за сталинской политики коллективизации.
Число жертв Голодомора оценивается в 9,4 млн человек. В Украине погибли 4 миллиона, России – 2,5 миллиона, Казахстане – 1,5 миллиона, Беларуси – 1,5 миллиона.
В России до сих пор не существует ни одного мемориала жертвам Голодомора.
Комментариев нет:
Отправить комментарий