«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
И смешно вспоминать о нем только в контексте вторжения в Россию. Значение Наполеона всемирно-историческое. Он буквально обновил разум всего человечества. Наполеон стал инициатором инженерного образования и наук о древнем Востоке, он был автором идеи тоннеля под Ла-Маншем, при нем образовано новое законодательство.
Наполеону помешали чрезмерные амбиции. Но тогда бы он не был самим собой, то есть, не стал бы именем нарицательным. Наполеон очень похож еще на двоих героев человечества - на Гильгамеша и на Александра Македонского. Их успехи и поиски стали успехами и поисками всей цивилизации. Их чрезмерные амбиции были осуждены и осмеяны христианскими авторами. Несмотря на такое двойственное восприятие, любовь к ним не пройдет никогда.
Кутузов перехитрил Наполеона, и в этом наше счастье. Но ни Кутузов, ни Барклай, ни Багратион, ни Денис Давыдов никогда не смогут встать на одну ступень с Наполеоном. Это хорошо понимали все романтические поэты Европы. Наполеон был для них источником не только вдохновения, но и образа мыслей. Без него не были бы возможны ни Чайльд-Гарольд, ни Прометей Шелли, ни Онегин с Ленским, ни Печорин с Грушницким. Германн, Чичиков и капитан Копейкин имеют профили Наполеона, с Наполеоном хочет сравниться Раскольников.
Но именно Раскольников становится уксусом романтизма, в эпоху промышленного капитализма наполеоны превращаются в обыкновенных маньяков и убийц. А потом наполеонами становятся просто сумасшедшие. Так романтический образ изживает себя.
Остаются Политехнический институт, египтология, Кодекс, стиль ампир и тоннель, связующий Британию с континентом. Остается его предостережение - не воевать в России, но не пускать русских в Европу. Дары Наполеона мировой культуре.
Комментариев нет:
Отправить комментарий