«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
В "Cтратегии национальной политики РФ до 2025" говорится об обеспечении прав коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока: доступ к социальной и инженерной инфраструктуре, развитие образования, культуры и медицины, проведение этнокультурных мероприятий, сохранение традиционной хозяйственной деятельности и материальное обеспечение народов. Но все это, к сожалению, только на словах. Ведь ничего из этого не помешало объявить «Туба Калык» иноагентом.
Борьба государства с этносообществами и этноактивистами идет не первый год. Под предлогом «сепаратизма» были уничтожены многие этно-национальные движения небольших российских народов. И объявление алтайской организации иноагентом – вовсе не случайность и не проявление «палочно-отчетной» репрессивной машины. Это последовательная политика государства.
☀️Нынешним ребятам во власти все живое – как кость в горле. Особенно живое объединение людей! А этносообщества – это самое что ни на есть живое и объединяющее. Ведь в основе таких движений – идея развития своей уникальной идентичности: через свой язык, свои сказки и песни, свои костюмы и бытовые предметов, свою историю. Своего народа.
Возможно, кто-то помнит события 2013 года, когда Газпром захотел построить на Алтае газопровод и спроектировать ещё два. Тогда именно малочисленные алтайские объединения вышли на защиту своего края, показали своё недовольство. Или история в Куштау, где именно башкирские националисты стали движущей силой защиты родного края. Конечно же, такие горизонтальные связи и объединения для авторитарного государства, проповедующего идеологию – каждый сам по себе, представляют серьезную опасность!
Но на самом деле коренные народы России, культурное разнообразие – это не угроза, а настоящее богатство нашей страны, покруче нефти и газа. И главная задача человечного государства – помогать людям, которые не просто сохраняют, а встраивают свою этноидентичность в современный глобализованный мир. Уверена, что мы еще сможем создать вн
Комментариев нет:
Отправить комментарий