«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Вся современная культура с мышлением, рефлексией, оценками, моралью вытекают из V -- VI вв.до н.э. Что было до - для нас тайна. Люди уж точно мыслили иначе.
Почти все эти территории в это время контролировало только одно государство -- Империя Ахеменидов. Примерно на 80% означенной зоны. Канонизация священных писаний происходит именно в это время и с прямым патронажем императоров династии Ахеменидов. Например, Эзра представил единую версию Торы. Или сами персы приняли Авесту в бактрийской версии и запретили мидийскую версию (полностью утрачена).
Но есть еще одно "осевое время" - V-VI вв. н.э. В это время формируются все ключевые традиционные культуры со своей придуманной историей и своей духовной практикой - иудаизм Талмуда, буддизм махаяны, индуизм во всех его видах (от веданты до шайвизма и вайшнавизма), христианство православия (все сирийское христианство уже вытеснили за пределы ойкумены и возникает канон греческого христианства), китайское право на базе конфуцианства и легизма. Между культурами второго осевого времени контакты уже были на уровне даже неплохого знания религий других народов. Почему они снова бабахнули одновременно, сделав вид, что вообще не знакомы друг с другом?
В первом осевом времени открыли рефлексию одновременно. Потом прифигели от рефлексии друг друга. И во втором осевом времени сделали свои традиции герметичными и уничтожили почти все факты взаимных контактов. "Мы в домике. Никого не знаем, никого не трогаем". Появляется идея собственной уникальности и неповторимости.
Откуда такая синхронность? Может нами кто-то управляет?
Комментариев нет:
Отправить комментарий