Про генетичну безперервність протягом 4000 років в мезоліті та неоліті України

Цьогорічна стаття про генетичну безперервність протягом 4000 років в мезоліті та неоліті України 

(Tiina M. Mattila 2023 «Генетична спадкоємність, ізоляція та потік генів у Центральній та Східній Європі кам’яного віку») Mattila, T.M., Svensson, E.M., Juras, A. et al. Genetic continuity, isolation, and gene flow in Stone Age Central and Eastern Europe. Commun Biol 6, 793 (2023). https://doi.org/10.1038/s42003-023-05131-3    https://www.nature.com/articles/s42003-023-05131-3#Sec27

«Ми виявили контрастні закономірності безперервності населення під час переходу до неоліту: люди в районі нижньої течії Дніпра, Україна, показали безперервність протягом 4000 років, від мезоліту до кінця неоліту.

Сучасні люди почали поширюватися в Європі приблизно 50 000–40 000 років тому. До переходу до сільського господарства, який розпочався приблизно 8500 років тому, Європу населяли популяції мисливців-збирачів, які приблизно групувалися у дві групи (як визначено археогенетикою); Західні мисливці-збирачі (WHG) у Західній Європі та східноєвропейські мисливці-збирачі (EHG)  на північному сході та на крайньому східному кордоні Європи. Між цими основними регіонами групи зі сходу (EHG) і із заходу (WHG), ймовірно, зустрілися та змішалися.

Структура населення Європи кам'яного віку зазнала масштабних змін у ранньому голоцені. Ця зміна була викликана міграцією землеробських груп (європейський неоліт, EN)  з Близького Сходу, які були генетично тісно пов’язані з групами з неолітичної Анатолії (AN) і більш віддаленими мисливцями-збирачами з Кавказу, також відомі як CHG  (7,4%).

Поточний консенсус вказує на географічно та часові зміни рівня генетичної суміші груп європейського неоліту EN та західних мисливців-збирачів WHG, починаючи вже на ранніх стадіях прибуття перших у Центральну Європі.

На додаток до різноманітних контактів і взаємодії між групами мисливців-збирачів і прибулих фермерів, у деяких європейських регіонах (наприклад, у частинах Скандинавії, Балтійського регіону та Східної Європи) спосіб життя мисливців-збирачів переважав набагато довше порівняно з з Південною та Західною Європою. В Україні, наприклад, степові та лісостепові зони Північного Понтійського регіону були заселені спільнотами мисливців-збирачів ще під час неоліту, які харчувалися переважно водними ресурсами.

Наприклад, у деяких частинах Східної та Північно-Східної Європи було запроваджено гончарство, але засоби до існування все ще в основному базувалися на полюванні та збиранні. Генетичні дані деяких із цих груп показали, що генетичний склад до та після початку європейського сільського господарства залишався подібним на відміну від Центральної та Західної Європи.

Щоб покращити наше розуміння рівня, характеру та регіональної мінливості контактів між групами кам’яного віку Центральної та Східної Європи, ми секвенували та проаналізували цілі геноми людей, які жили до та після переходу до неоліту (тобто, 7500–5500 років тому) на східному кордоні Європи. Досліджена територія охоплює територію сучасної Румунії, Польщі та нижньої долини Дніпра в Україні протягом приблизно 5000 років (приблизно 10 500–5500 років тому). Наше дослідження показало, що до неоліту східний кордон Європи містив домішку між генетично диференційованими групами з Центральної Європи та з Сибіру.

Понад 4000 років генетичної безперервності в регіоні нижнього Дніпра кам'яної доби в Україні. 

Особи з неолітичної нижньої долини Дніпра були генетично дуже схожі на епіпалеолітичні/мезолітичні особини з цього регіону. Навпаки, люди неоліту/енеоліту з румунських і польських пам’яток демонстрували ті самі компоненти предків, що й інші європейські землеробські групи, і були генетично подібні до анатолійських неолітичних фермерів.

…Ці тести додатково підтвердили сильну генетичну спадкоємність регіону долини нижнього Дніпра від мезоліту до неоліту (). Різниця між найдавнішими та наймолодшими датованими особинами (ukr125: 10 547 років тому , ukr123: 6233 років тому; ) показала, що генетична безперервність у цьому регіоні тривала понад 4000 років. Навпаки, для румунських і польських індивідуумів існує чіткий генетичний розрив між донеолітичними та неолітичними індивідуумами, спричинений мінливістю населення в цих регіонах.

Отже, ми дійшли висновку, що популяція долини Дніпра, ймовірно, залишалася відносно стабільною за розміром (принаймні з точки зору ефективної чисельності популяції) і на неї не вплинуло змішування з європейськими неолітичними/анатолійськими фермерами.

Незважаючи на те, що основні компоненти предків мезоліту та неоліту населення нижньої долини Дніпра походять від  західних мисливців-збирачів WHG та палеолітичних сибірських ліній (де східний мисливець-збирач EHG, ймовірно, функціонував як сходинка), ми також виявили, що тристороння модель домішування населення, яка включає кавказького мисливця-збирача (EHG-WHG-CHG) відповідають генетичному складу предків цієї популяції (). Ми підрахували, що ~7,4% (0,15–14,7%, головний ніж 95% ДІ) генетичного походження популяції долини Дніпра походить від популяції кавказького мисливця-збирача CHG, що вказує на генетичний зв’язок між Кавказом і Північним Понтійським регіоном у мезоліті/неоліті. Спільний алель із CHG був значно вищим серед осіб неолітичної долини Дніпра (), що означає, що принаймні певний рівень спільного походження є результатом змішування під час неоліту.  

Крім того, енеолітична особина з долини нижнього Дніпра (могильник Деріївка II), археологічно класифікована як Середньостогівська  (укр.104, бл. 5650-5477 років тому.), показала менший рівень спільності алелів з іншими особами з тієї ж області ( ). Це вказує на потік генів із популяції, яка генетично диференційована від попередньої місцевої популяції. Ця особина (ukr104) генетично була більш подібна до особин ямної доби бронзи з Самари, ЧГГ та неоліту Ірану, ніж інші зразки долини Дніпра. Розрахункові пропорції домішок становили 33,2% (25,0–41,4%, 95% CI Jackknife) місцевої мезонеолітичної долини Дніпра та 66,8% (58,6–75,0%) родини Ямної.

Однією з найбільш вражаючих відкриттів було те, що до початку європейського неоліту Центральна та Східна Європа була населена населенням, яке походить від градієнтної популяції домішки між генетично відмінними західноєвропейськими та сибірськими групами мисливців-збирачів. Така закономірність свідчить про генетичний зв’язок популяції на великих відстанях, ймовірно, через модель домішування сходового каменя. Генетичні нащадки цих мезолітичних популяцій були в багатьох областях асимільовані або замінені прибулими землеробами під час неоліту, а генетична група, поширена під час пізнього мезоліту, залишалася домінуючою лише на східному та північно-східному кордоні Європи та в деяких географічних регіонах Південної Скандинавії. У регіоні долини нижнього Дніпра в Україні прямі нащадки мезолітичної популяції продовжували бути домінуючою групою протягом тисячоліть після початку європейської неолітизації, і кінець цієї спадкоємності був пов’язаний з міграційною хвилею енеоліту/бронзового віку зі Сходу».

Думаю, що носії цієї міграційної хвилі бронзового віку також з території України. Маємо ранній зразок R1a з типовою для більшості носіїв мутацією М417 з Харківської обл.. 4000 років до н.е., маємо предкову для усіх з мутацією М269 R1b з Одеської обл.. 3500 років до н.е., а також в Трипільській культурі І2, яка походить від найдавніших європейських автохтонів з часів мезоліту. 

Носії першої та другої патрилокальних ліній відправляться в індоєвропейські мандри (вже з повним пакетом материнських ліній від європейських фермерів) 2900-2000 років до н.е., а третьої (I2) – на початку нової ери (в бронзову добу їх участь у міграціях мінімальна). Натомість І2 активно мігрували Європою в мезоліті-неоліті-енеоліті. Для зразка західного мисливця збирача, який жив на теренах України в Подніпров’ї 10 000 років тому (Василівки на Дніпрі I2a1 (L460>I-P37>I–Y4213> I-FT344616*) виявили  прямих нащадків через 5000 років, на межі енеоліту та бронзової доби,  у Швеції на острові Готланд (5 археозразків  датованих 4800-4200 років тому), а також найближчих родичів в Ірландії (7 археозразків датованих 5500 років тому). Саме з цими патрилокальними родами  I2a  пов’язують появу мегалітичних гробниць в Північній та Центральній Європі в IV тис. до н.е.