Мирослав Дністрянський: Українська Головна Визвольна Рада як передпарламент і конституційний конвент Української Самостійної Соборної Держави

 11–15 липня 1944 року на Самбірщині (с. Сприня) була створена Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) – «верховний орган українського народу в його революційно-визвольній боротьбі», фактичного український підпільний парламент з головним виконавчим органом – Генеральним секретаріатом, що стало спробою об’єднання всіх українських політичних сил в боротьбі за самостійну Україну та обґрунтування цілісної програми боротьби й політичної організації української державності. 

УГВР констатувала, що «сучасна війна між двома тоталітарними силами, московсько-більшовицьким та німецько-гітлерівським імперіалізмами, ведеться за володіння насамперед українських земель, як вихідних позицій до панування у Східній Європі і навіть у всій Європі. Вони стоять на позиціях тоталітарної, колоніальної експлуатації українських земель та їх населення. Вириваючи в українців усі матеріальні і господарські засоби, вони нещадно винищують провідні національні сили, нищать національну культуру і національну свідомість у масах, колонізують край чужим населенням, а українське населення масово знищують або вивозять за межі України». А тому «УГВР прагне до відбудови Української Самостійної Соборної Держави на всіх землях українського народу засобами самостійницької боротьби проти всіх ворогів державної самостійності українського народу, зокрема проти більшовицьких і німецьких окупантів та співпраці з усіма прихильниками такої самостійності». 

 УГВР видала Універсал, який проголошував мету побудови Самостійної Української Держави, та прийняла Тимчасовий устрій

Важливо, що до складу УГВР увійшли різні українські політичні сили та представники Центральної і Східної України. 

Головою УГВР було обрано Кирила Осьмака (1890–1960), полтавчанина, колишнього діяча Української Центральної Ради, що засвідчило соборницькі орієнтири нового органу та тяглість політичних традицій боротьби за незалежність. 

 Генеральний Секретаріат очолив Головнокомандувач УПА Роман Шухевич, а згодом — Василь Кук.

Створення самостійної Української Держави УГВР розглядала як передумову збереження й розвитку української нації та національної культури, гарантуючи при цьому і політичні та громадянські права національних меншин і їхнє право «плекати свою власну по формі і по змісту національну культуру». 

У міжнародно-політичному аспекті зазначалося, що «УГВР провадитиме свою боротьбу за УССД у союзі зі всіма поневоленими народами Європи й Азії, які борються за своє визволення і визнають право України на політичну незалежність. УГВР змагає до порозуміння і прагне мирного співжиття з усіма сусідами України на принципі взаємного визнання права на власні держави на етнографічних землях кожного народу».