Такого висновку дійшли дослідники з Університету Цюриха та Університету Кальярі, порівнявши великі генетичні й лінгвістичні набори даних із різних частин світу.
Один процес — два протилежні наслідкиДослідники зіставили генетичні відмінності між людьми з особливостями будови мов, якими користуються в тих самих регіонах. При цьому вони врахували географічну близькість населення, його щільність, природні умови та особливості давньої історії заселення континентів.
Результат виявився напрочуд стабільним.
Там, де протягом історії відбувалося активне переселення людей і змішування різних груп, генетична різноманітність зростала. Водночас мови частіше запозичували одна в одної граматичні конструкції, звуки та інші особливості — і ставали структурно схожішими.
В ізольованих регіонах ситуація інша. Невелика кількість контактів обмежує обмін генами, тому генетичне різноманіття може бути нижчим. Але мови отримують більше свободи для незалежного розвитку.
Чому ізоляція створює мовні «лабораторії»
Особливо добре цей ефект помітний у таких регіонах, як Нова Гвінея та Гімалаї. Тут населення тривалий час залишалося розділеним складним рельєфом, великими відстанями та іншими природними бар’єрами.
У результаті сформувалося величезне мовне різноманіття. Мови могли протягом поколінь змінювати граматику, вимову та способи передачі значень майже незалежно одна від одної. Саме тому ізольовані регіони можуть зберігати такі форми мовної організації, яких майже не залишилося у світі, де народи століттями активно контактували між собою.
Контакти не знищують мови, а змінюють їх
Це не означає, що міграція обов’язково призводить до зникнення мов. Радше вона створює умови для обміну мовними рисами.
Коли різні спільноти регулярно торгують, переселяються, одружуються та спілкуються, окремі слова, звуки й граматичні конструкції можуть переходити з однієї мови в іншу. З часом це робить мовні системи більш подібними. Ізоляція працює навпаки: якщо контакти обмежені, кожна мовна спільнота накопичує власні зміни.
Історія людей залишає слід не лише в ДНК
Дослідження показує цікаву закономірність: історію міграцій можна частково прочитати не тільки за генами, а й за мовами. Гени зберігають сліди змішування популяцій, тоді як мови відображають інтенсивність контактів між ними. Там, де люди зустрічалися частіше, мовні системи зближувалися. Там, де спільноти залишалися відокремленими, їхні мови розходилися власними шляхами.
Тож на перший погляд парадоксальний результат виявляється досить логічним: те, що змішує людей, одночасно змішує й мови. А те, що розділяє людей, дозволяє мовам ставати дедалі більш несхожими одна на одну.
Комментариев нет:
Отправить комментарий