«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
2) Война Кенесары была значительным событием в истории того времени. Страх от нападения испытывали все пограничные области России, а также все соседние государства. Пытались поднять восстание татары и башкиры, затаил надежду Кавказ. Слава о подвигах сподвижников хана дошла до Западной Европы, где французский писатель Жюль Верн создал образ грозного татарского царя Феофара, отнявшего у России Сибирь.
3) Кенесары не поддержала значительная часть самих казахов. В этом и есть наша трагедия. О причинах нам нужно задумываться и помнить постоянно.
4) У Кенесары никогда не было российского паспорта. Поэтому называть его «Кенесары Касымов» — издевательство над памятью предка. Также не думаю, что нам нужно акцентировать свое внимание на его голове. Она либо навсегда утеряна, либо засекречена. Россия её добровольно не выдаст. Давайте думать о его духе и его наследии.
5) Кенесары был незаурядной личностью своей эпохи, а не степным деспотом. Современники отмечают его серьезный величественный характер. И друзья, и враги признавали неимоверную храбрость и умение завоевывать расположение людей. Исследователь Н. Коншин отмечал: «Это был выдающийся во всех отношениях человек, стоявший много выше своих сподвижников, навсегда умевший выйти из узкой сферы личных и родовых отношений. Только в лице Кенесары мы встречаем в истинном смысле национального казахского героя, мечтавшего о политическом объединении всех казахов». Отмечен также факт его дружелюбного отношения к русским пленникам. Перед смертью, преданный некогда верными соратниками, у него был шанс отступить и избежать гибели. Но он не сбежал с поля боя, потому что это недостойно правителя великого народа. Тем самым он дал нам шанс на великое будущее.
6) Гибель Кенесары очень часто пытаются представить как вероломные действия кыргызов. Но не надо забывать, что Кенесары сам вторгся в их земли. Кыргызы затем точно так же как и мы подверглись жестокой колонизации. Преподнося то время, очень часто нам пытаются внушить мысль о враждебных кыргызах, Коканде, Хиве и Бухаре. Ввиду того, что узбеки, кыргызы, туркмены и каракалпаки наши братья, нельзя поддаваться на такие лживые провокации. Факт в том, что в армии ревностного мусульманина Кенесары было немало каракалпаков, узбеков и башкир. Мы должны держаться вместе в вопросах оценки истории.
7) Фигура Кенесары устремлена в будущее. Кенесары — это символ национального достоинства казахов — ҰЛТ НАМЫСЫ. Символ государственности. Борьба Кенесары современная и актуальна. Деколонизация казахской степи продолжается до сих пор. Конец одной эпохи знаменует начало новой. Последний хан, после долгого забвения, даёт начало новому государству и новым надеждам казахского народа.
8) Ещё один из тезисов. Факт сильной веры Кенесары и его сподвижников. Мощнейший Иман и Намыс.
Призываю всех поддержать мои тезисы.
Комментариев нет:
Отправить комментарий