«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Поклик зневіреного серця нав’язує людству нові правила і жахає світ відсутністю компромісу.
Бога не проведеш. Життя, позбавлене високого служіння, неодмінно призводить до втрати власної гідності.
Сьогодні наша держава разом з іншими змушена плазувати у багні. Абсолютній більшості з нас соромно і нецікаво жити. Кого ми любимо? Заради чого прокидаємось вранці, чим пишаємось і чого прагнемо?
Невже нас приваблює радість голандської корови, яка має вгодований вигляд і комп’ютер на шиї? Чим керуються молоді, вродливі, завзяті українці, проклинаючи один одного з високих трибун? Яке задоволення мають мільйонери в розмовах про «споживчий кошик» убогої людини? І коритом якої глибини можна втішити націю суцільних романтиків? Хіба про це ідеться в наших одвічних піснях?
Кажуть — в нас немає національної ідеї. І мабуть що так. Бандура, гопак та вареники тут ні до чого.
Національна ідея — це марення серця, за котре не соромно вмерти. Довгий час думка про незалежність кликала українців на шлях самозречення. Життя мало сенс не тільки для героїв. Навіть слабкий і звироднілий українець таємно поїдаючи козацький куліш, відчував себе причетним до великого і значущого.
Нарешті омріяне прийшло. І невже тільки заради того, щоб лаяти ближнього рідною мовою та шукати правди у бухгалтерських книжках?
Навряд чи! Україна — Земля Апостольських церков, де тілом і кров’ю Царя Всесвіту рятуються від загальної здичавілості людства. Наша відмінність — у нашому серці. Декларація власного духовного вибору — історична місія української нації.
На відміну від політико — економічної Імперії монополярного світу, Україна може створити духовно політичну Імперію новітніх часів. Для цього нам не потрібні чужі території та надмірні зусилля.
Простою конституційною реформою ми здатні перетворити Україну в парламентсько — монархічну державу в статусі християнської Імперії. Згідно з діючими міжнародними нормами Голова Імператорського та Королівського Дому Габсбургів, Титулярний Король Галичини та Лодомерії і Герцог Буковини Отто Габсбург та його нащадки — єдині можливі легітимні претенденти на Престол всієї Соборної України. Як відомо, Імперії утворюються в результаті об’єднання окремих титулярних територій під єдиною Короною. Інтронізація Отто Габсбурга призведе до автоматичного об’єднання існуючих титулярних територій в межах України і перетворить нашу державу на міжнародно визнану монархію з Імперським статусом.
Враховуючи величезний моральний авторитет династії Габсбургів Українська Імперія вже з перших днів свого існування матиме серйозний вплив на Європейську спільноту.
Для справжнього християнина відновлення верховної влади миропомазаного монарха -є важливою складовою у справі вічного спасіння. Все, що відбувається під покровительством миропомазаної особи, омивається від гріха її особистою відповідальністю перед Богом. Недаремно, Апостольські церкви вважають монархічний державний устрій благодатним. Життя, присвячене Богу, Королю та Вітчизні, має духовну мету і наповнює кожен день буття глибоким змістом. Український Імператор стане консолідуючою силою для нашої політичної еліти. Негативні пристрасті вщухнуть, зміцніє національна свідомість. Майже всі сучасні монархічні держави мають репутацію еталонних демократій і подають яскравий приклад стабільності і процвітання.
Зовсім недавно українці не могли повірити, що будуть жити у власній соборній державі. Серед нас не було пророків. Немає їх і зараз. Тому не варто думати, що благодатна, квітуча Українська Імперія це щось нереальне. Адже знайшлося триста студентів, здатних покласти своє життя на вівтар української державності у бою під Крутами. То невже в нас не буде триста депутатів, здатних ворухнути одним пальцем на користь національної величі.
Сьогодні активно пропонується зміна держаного устрою на парламентсько-президентську форму правління. Законопроект майже не відрізняється від іспанської Конституції, де верховна влада належить Королю. Можна сказати, що пропозиція Президента Кучми — це політичне та правове підґрунтя для створення Української парламентсько-монархічної держави.
Життя все одно потребує сенсу. Яка нам користь від банальної республіки з ніяким Президентом, якщо можна мати за тією самою Конституцією поважну Імперію з неабияким Імператором. Господь не раз давав українцям шанс якісно змінити власну долю. Та нам завжди чогось бракувало… Тепер вже нічого не треба — ніяких жертв, окрім здорового глузду. Вся історія українського народу — це сон замріяних янголів. Принади матеріального світу ніколи не лежали в центрі наших поривань. Нація тонкого почуття не вміє підкорювати всесвіт кредитною карткою та курячим стегном.
Єгипетські піраміди, грецька філософія, римська армія, германський прагматизм, британський флот, Китайська Стіна — стоять у довгому переліку людських досягнень, які неможливо забути. Черга тепер за нами. Імперія українського серця може змінити уяву людства про своє призначення. Бог, Імператор, Вітчизна — три складові високого служіння сформують в Україні нові морально-етичні норми. Світ потребує яскравого духовного прикладу і нам ніщо не заважає стати його джерелом.
Комментариев нет:
Отправить комментарий