«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Однако, когда меня наделили ичкерийским гражданством, я дал слово ничем не опозорить решения её руководства.
Неважно, что этого государства фактически нет. Неважно, что республика не признана. Существует сакральный над-географический Кавказ Прометея, столицей которого является Небесная Ичкерия.
Это - мера внутренней свободы. В этом смысле достоинство ичкерийцев в том, что они не имеют политического государства, которое можно изгадить.
Отсутствие ЧРИ есть мера её внутренней парадоксальной свободы.
Судьям, ментам, ищейкам, прокурорам - всему обслуживающему персоналу Системы Фараона - поэтому я заявляю: "Я - гражданин Чеченской Республики Ичкерия".
Своему кинобиографу - человеку левых и свободных воззрений - я заявляю на камеру, для фиксации навсегда: "Я - гражданин Чеченской Республики Ичкерия".
Пересекая государственные границы, я достаю паспорт ЧРИ и заявляю пограничникам, офицерам недремлющих служб: "Я - гражданин Чеченской Республики Ичкерия".
Выступая на международных конференциях, чопорным ректорам университетов я заявляю: "Я - гражданин Чеченской Республики Ичкерия".
Меня никогда и нигде не волновало, какие последствия возымеет эта декларация и сколь она уместна.
Возможно, я оказался одним из немногих, если не первым, кто даже у миграционных властей страны своего нынешнего пребывания потребовал легализации, заявив: "Я - гражданин Чеченской Республики Ичкерия".
И предоставил им только её зелёный паспорт.
Неважно, что подобная выходка может завершиться арестом, депортацией, визовым карантином.
Арест - тоже мера внутренней свободы.
Комментариев нет:
Отправить комментарий