«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Не будемо аж дуже гнівно висловлювати щодо цього своє обурення. Адже ж ми з вами, свого часу, сприйняли саму ідею абортів, чим зрадили священне право на життя заради “прогресивних цінностей”.
І, взагалі, які можуть бути моральні обмеження в світі переможного лібералізму, де ми вже не маємо права комусь вказувати що можна робити, а що не можна…
Але якщо йти за ліберальною ідеологією, що “людина є вільною тільки тоді, коли може сказати “ні” всьому, чому завгодно”, то будемо логічними до кінця – скажемо “ні” навіть тій свободі, яку нам пропонують ліберали.
В ХХІ столітті мірою речей виступає вже не звична нам людина, а новий суб’єкт лібералізму – пост-людина. Таке собі випадкове ігрове поєднання частин людини.
Тому ми вже звикли бачити себе зі сторони. Поки що в комп’ютерних іграх у вигляді віртуального клона де відбувається зустріч “себе” з “собою”.
І мережева дивідуальність нами вважається вже нормальною.
Тому нас вже не дивує, що деякі об’єкти можуть бути більш реалістичними ніж ті, що є в житті. Спочатку зі шкірою, волосям, губами, очами, персами, талією почав працювати фотошоп, потім пластичні хірурги. Це ми назвали таким солодким словом "ґламур".
Тому нашим дітям вже викладають, що людина істота цілком соціальна і стає чоловіком або жінкою внаслідок “експлуатації” чи “поганого виховання”. І якщо змінити соціальні установки то кожен знайде свій ґендер. Тому іноді ми вже не можемо розрізнити хлопчика від дівчинки. Бо “аsexue” – стиль молодіжної моди, є концептуальним обгрунтуванням ґендерних теорій. Тому ми маємо в соцмережах в друзях якихось Анжел, які насправді є Васями, яким мати одну стать нудно (покищо – віртуально). Тому звичайними подіями вже є гей-паради, одностатеві шлюби та трансґендерні операції (які за мірою спрощення процедури, як виявляється, вже можна періодично змінювати).
Новини вже нам розповідають:
“Комісія Євросоюзу розглядають документ відносно етичності та гуманності вживлення механічних елементів в людське тіло”.
“Приймаються рішення не тільки щодо розширення “прав людини” в одностатевих шлюбах, соціальних гарантіях та юридичного статусу осіб, які прийшли трансгендерну операцію, а їх соціально-адміністративної класифікації(!).”
“Також юридичній кваліфікації підлягають деякі форми поведінки геймерів в соціальних мережах. Є пропозиції ввести кримінальну відповідальність за нецензурну лайку, приниження гідності, расизм, ксенофобію, сексизм щодо клонів (!). Бо вивляється “людина настільки зживається зі своїм клоном, що подібні колізії можуть привести до психологічної травми”.
Нормативно почали зтирати саму людину.
І куди там доктору Франкештейну з його монстрами.
Людям почнуть все частіше заміняти частини тіла – спочатку хворі на здорові, а потім недосконалі на більш досконалі. І одного дня ми не зрозуміємо – де людина, а де кіборґ.
Зміна геномів вдосконалення, але в іншому напрямку, породить мутантів. Людський ген схрестять з тваринним, завдяки чому можна буде більш досконаліше реалізовувати свою біологічну свободу.
На зміну віртуального з’явиться біологічне клонування. Людина зможе замовити собі ідентичну індивідуальність. І ми не зможемо зрозуміти – це два суб’єкта чи один?
Почнеться інша форма виробництва людей.
Якщо ніколи людство не ставило під сумнів, що для створення нової людини потрібно двох – чоловіка та жінку, то тепер для цього батьків не буде потрібно. Бо позастатево буде не тільки “легше” завести дитину, але й покращити її породу та генофонд.
Декому може показатися, що в цих всіх постлюдських метаморфозах немає жодної логіки, як в одному з романів Ґустава Майрінка де діяв один пророк, що творив чудеса, позбавлені сенсу – наприклад, воскресив мертвого, якого через півгодини переїхала фіра.
Але, нажаль, ні!
Цими проектами ліквідаці різниці між людьми, тваринами та механізмами займаються не якісь марґінальні фантасти, а цілком солідні представники академічної науки.
Бо як казала одна Людина: “Тайна беззаконня вже в дії!”.
Комментариев нет:
Отправить комментарий