«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Первый ильхан, Хулагу, изъявил желание породниться с византийским царствующим домом, и посватался к ней но не дожил до этого и приехав в орду она вышла замуж за его наследника. Она была очень влиятельной правительницей и монголы называли ее «Деспина Хатун».
После того как в 1282 году её супруг, Абака-хан, скончался, Мария вернулась в Константинополь. Вместе с собой Мария привезла в Константинополь свою дочь от Абаки по имени Феодора Арахантлун. После возвращения в Константинополь Мария выкупила и расширила монастырь , построив в нём церковь. Она была настоятельницей монастыря и ее монашеское имя было Мелания. В честь Марии церковь стала называться Монгольской. Турки называют церковь Kan kilisse (Кровавая церковь). . Церковь расположена в Тевки Кафер Мектеби Сок, в квартале Фенер.
Сохранилась мозаика, изображающая монахиню справа от Иисуса. Надпись сообщает, что это «Сестра Андроника Палеолога Госпожа монголов, монахиня Мелане»
Комментариев нет:
Отправить комментарий