«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
З приміщення в нікуди викидається інший відомий журнал - "Знание - сила", що видавався з 1926 року. Саме там можна було прочитати пізнавальні статті про кельтів, давніх аріїв, скіфів тощо.
Так от, СРСР 2.0 (незалежно від оцінки самої цієї ідеї) - це не лише всі колишні республіки разом. Це, перш за все, вміння й спроможність відтворювати певні значущі культурні коди, що позитивно оцінюються загалом.
Хамаркання основної ідеї "Иронии судьбы" у нібито продовженні. Знущання над "Вам и не снилось" у буцімто продовженні. Нездатність зняти продовження "Простоквашина" за творами Едуарда Успенського і зі впізнаваними героями оригінального мультфільму, яких у старі часи тиражували на листівках, календариках, лінійках. Невміння намалювати мультфільм "День рождения Алисы" повністю в стилі "Тайны третьей планеты". Тепер ось закриття знакових журналів, які для багатьох були символами того часу.
Саме тому СРСР 2.0 ніколи не вийде, й це очевидно.
З іншого боку, зловтішатися теж не вийде, бо в Україні знищено більшість періодичних видань 1980-1990-х років, з "Барвінка" починаючи, а оскільки влада у нас нечитаюча, то відроджувати вона точно нічого не буде. Тому у нас теж існує культурний розрив, який дедалі сильніше деструктивно впливає на наше життя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий