Софія Дніпровська: Нормальний українець не повинен мучитися вибором між духовним і матеріальним, історичним і економічним, рідним і чужим

Іще з часів Данілича (Кучми, - ред.) українцям наполегливо втовкмачували: все, що стосується титульної нації - мова, культура, історія - це "фігня", "второстепенні вещі", які не нагодують і не порятують. Головне - щось інше: "економіка", "порядок", "мир і спокойствіє", пєчкі-лавочкі (привіт Гепі, як там сакральні лавочки у Харкові поживають?). 

Неасимільований автохтон завжди повинен був вирішувати (хибну) дилему: матеріальне чи духовне, національна гідність чи шмат гнилої ковбаси/особиста безпека. При цьому перед продуктами колоніалізму така дилема ніколи не стояла. 

Права русскоязичних - це святе, як і маркери попередніх окупацій. Пам'ятники Леніну/Щорсу/Катерині/асвабадітєлям - кому вони мішають???  Етанашаісторія!!! Пам'ятник Мазепі - "нАшо він нужен, луччє б шось полєзне на ті средства людям зробили".

День реокупації України совєцькою армією, що ознаменувалася новим голодомором - це празник сослєзамі наглазах. Геноцид українців - прекрасний привід сходити на шашлики, порубати зелень, як предки Урганта - петлюровцев (с), тяпнути фронтових 100 грам і поїсти кашки. 

А ювілей Коліївщини - краще під сукно. Повстання мучеників праведних за гідність і волю свого народу - не привід для свята, не всім воно до душі. 

На перейменування вулиці в Жукова ніколи не жалко коштів з муніципального бюджету. На перейменування на честь чогось українського, національно-визвольного - гроші на вітер. І.т.д. і.т.п.

Публічне збиткування з чогось українського - не привід для обурення і покарання. Не звертайте уваги на дрібниці, не збурюйте, є важливіші наразі речі.

Випади проти якоїсь іншої етно/мовної групи - це расизм, хвашизм, нацизм, печерна ксенофобія, "кремлівська методичка" - негайно закрийте рота провокатору!!! 

Це настільки в'їлося в нашу підсвідомість, що навіть цілком собі розумні і патріотичні люди не помічають подвійних стандартів, не розуміють, що штучна дихотомія, якою їм замилюють очі і затикають рота - це витончений інструмент етноциду, бо фізичне й духовне є нерозривними, взаємопереплетеними і взаємообумовленими компонентами нормального людського суб'єкта  (хоч індивідуального, хоч колективного - народу). 

І нормальний українець не повинен мучитися вибором між духовним і матеріальним, історичним і економічним, рідним і чужим. А послати лісом кожного, хто морочить йому голову хибними дилемами і підсовує угоди з Дияволом!