«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
«Единый народ» по крови — это этнический фактор, важный в традиционном обществе.
В современном мире определяющую роль играет национальное строительство, а вот нация — это уже не про кровь и происхождение, а про образ будущего.
Если они различаются, то никакие кровные узы и общее происхождение роль не играют. Парадоксально, но Путин сам это говорит, назвав конфликт между Россией и Украиной «гражданской войной». Ключевая суть любой гражданской войны — несовпадение образов будущего у её участников с разных сторон. Именно в этом случае возникает ситуация «брат на брата», и ни в какой другой. Но в том и дремучесть российского руководства, что даже правильно озвучив проблему, оно не в состоянии осознать её суть.
Если образы будущего кардинально расходятся, а тем более как сейчас — как минимум у одной стороны (у России) его вообще нет, то при чем тут общее происхождение? Кремль не в состоянии даже для своего народа сформулировать образ будущего, который стал бы консенсусным хотя бы для большинства. Вилла в Дубае для личной шлюхи и украденный у народа миллиард на объединяющий образ будущего для страны как-то не тянут, а ничего иного эти предложить не могут. Проблема — здесь.
Тезис «Одесса — русский город» никакой информации в себе не несет. Ну и что, что русский? Ты тут при чем? Что ты можешь предложить русским в Одессе? Яйца по 200 рублей? Коммунальные катастрофы? Воров-чиновников? Так у них у самих с этим в порядке, поделиться могут, не унесешь.
Фатальная проблема кремлевских находится в их дремучести и архаичности. Что в целом неудивительно, так как в социальном смысле они, как выходцы из криминального сословия, так и остались в рамках традиционной психики. Но на дворе 21 век, и это не фигура речи. Это уже будущее, которое они не в состоянии даже спроецировать на свое дремучее сознание. Отсюда и дикое несовпадение их представлений о прекрасном с реальной жизнью за стеклами их мерседесов.
... Мир сегодня пытается найти новый источник развития в строительстве глобальных структур. Выходит пока не очень, те уродцы, которые возникают в ходе процесса глобализации, выглядят страшновато. И пока еще есть пространство для новых идей, которые могут создать новые глобальные проекты. Иные, более человечные и привлекательные.
Но в том и дело, что люди из средневековья не способны отвечать на вчерашние вызовы, а нужно заниматься вызовами из завтра.
Время — вот то, что эти дикари крадут у нас. Самый бесценный и невосполнимый ресурс. И пока они сидят, вцепившись зубами за свои кресла, жизнь проходит мимо страны, которая вместе с ними погружается в болото архаики.
Комментариев нет:
Отправить комментарий