Подейкують, що в одному тихому готелі в Карпатах, над стрімким гірським потоком в тіні сорокаметрових смерек і ялиць, зібралися чи то вільні штукатури чи то вільні художники, щиро випили на пленері доброго віскі й спробували змоделювати той розклад сил, який буде на політичному столі України відразу після закінчення (або ж призупинення) повномасштабної війни й, відповідно, перед неминучими виборами, як парламентськими так і президентськими.
Кажуть, що шаманили вони шаманили і от що нашаманили:
По перше, виглядає на те, що в Україні виникнуть нові політичні сили (як оформлені у партії, так і представлені у вигляді громадських об’єднань та «типу народних фронтів»). Ветерани війни (плюс волонтери й ті, хто позиціонуватиме себе як «ветерани» і «волонтери»), можливо, стратегічно розділяться на п’ять векторів:
1) «дуже злі ветерани» правого спрямування,
2) «дуже злі ветерани» з неозначеним ідеологічним вектором під орудою одного або кількох яскравих і мегаяскравих харизматів-популістів,
3) ветерани-технократи, прихильні до коаліції мерів та дуже помірковані,
4) ветерани, системно прихильні до партії влади,
5) ветерани, системно прихильні до того сектору парламентської опозиції, де гулятимуть грубі гроші.
Окрім «ветеранських» сил можуть виникнути та здобути свій шматок електорату дві такі собі умовні «партії ухилянтів». Одна буде пастися в регіонах зі значним відсотком російськомовних та у мегаполісах. Друга збиратиме голоси переважно на Заході України та за кордоном, де й далі житиме кілька мільйонів наших громадян, готових відвідати виборчі дільниці.
По друге, рейтинги довоєнних політичних сил, радше за все, не будуть «обнулені», як дехто вважає. Ці сили, як нині виглядає з нагрітих сонцем карпатських верховин, організаційно не зіллються з новими «ветерансько-волонтерськими» та «умовно ухилянтськими» політичними брендами, а будуть взаємодіяти з ними, швидше за все, як «патронажні партії», такі собі «старші брати» і «тренерські команди». «Довоєнні», щонайпевніше, не отримають на виборах вирішальних відсотків, але при тому збережуть вплив на рівні тих симулякрів та опудал тусовочного істеблішменту, що нині складають ледь не 70% українських політичних еліт.
По третє, виглядає на те, що розмежування «праві-ліві» буде ще більш розмите, аніж до війни. Праве крило політикуму чисельно буде переважати, проте, за традицією, поділиться на багато фракцій, кожна з яких матиме свого вождя. Ліві, радше за все, не будуть фіксовані в одній політичній силі, але відчутно (скоріше більш ніж відчутно) впливатимуть на частину популістських брендів з розмитою ідеологічною складовою.
По четверте, хай би що сталося, а реальне змагання за голоси виборців буде не поміж партійними програмами, а поміж «іменами». Тому всі бренди будуть персоналізованими «аж до непристойності», як і личить демократії варварського штибу.
По п’яте, карпатські духи підказали вільним художникам, що політичне життя перед виборами проходитиме під страхом військового перевороту, але до самого перевороту не дійде, бо інстинкт політичного виживання, як відомо ще з Сивілліних книг, притаманний навіть на всю голову цілованим харизматам.
Комментариев нет:
Отправить комментарий