Система 1, за Канеманом, функціонує швидко, автоматично й асоціативно. Вона не потребує тривалого аналізу: людина бачить загрозливий образ і майже миттєво реагує страхом; чує знайоме твердження і сприймає його як знайоме й тому потенційно правдоподібне; зустрічає символ «ворога» і автоматично активує цілий комплекс пов'язаних із ним уявлень. Саме тому пропагандистський міф є надзвичайно ефективним інструментом впливу на масову свідомість.
Наприклад, твердження «ворог хоче знищити нас» є когнітивно дуже простим. Воно не потребує складного пояснення міжнародної політики, економіки чи історії. Складна реальність редукується до бінарної опозиції: «ми — жертви або добро; вони — агресор або зло». Така конструкція легко засвоюється, емоційно насичена і може багаторазово повторюватися в різних формах — у політичній промові, новинах, плакатах, фільмах, соціальних мережах. З часом повторюваний образ стає когнітивно знайомим, а знайомість сама по собі може створювати суб'єктивне відчуття достовірності.
Іншим прикладом є міф про «золотий вік минулого»: колись суспільство нібито було морально чистим, справедливим, сильним і гармонійним, а сучасність усе це втратила. Для Системи 1 такий міф привабливий тому, що він створює просту емоційну картину: минуле — добре, сучасність — занепад. Не потрібно аналізувати величезну кількість історичних даних. Достатньо кількох яскравих образів — героїчного предка, «традиційних цінностей», сильної держави, чистої культури.
Проте на цьому функціонування міфу не закінчується. Людина може поставити запитання: «А чому саме минуле було кращим?» І тут міф здатний перейти на рівень Системи 2. З'являється ціла аргументативна конструкція: статистичні показники, історичні приклади, економічні порівняння, посилання на документи, цитати авторитетів. Міф уже не просто викликає емоцію — він пропонує пояснення.
Саме тут виникає принципово важливий феномен: міф може маскуватися під раціональну теорію.
Наприклад, міф про те, що певна нація є «природним» або «одвічним» носієм певної території, може починатися з емоційного образу батьківщини. Але потім він доповнюється історичними хронологіями, вибірковими археологічними даними, картами, генеалогіями, мовними аргументами та посиланнями на авторитетних учених. У результаті виникає складний конструкт, який зовні нагадує наукову концепцію.
Це вже не просто звернення до Системи 1. Адресатові пропонується розмірковувати, зіставляти аргументи й робити висновок. Проблема полягає в тому, що сама наявність логічної структури ще не робить висновок істинним. Система 2 може здійснювати досить складне міркування, але якщо вихідні передумови хибні або вибірково підібрані, результат також може бути хибним.
Особливо показовим є міфологічний конструкт теорії змови. На першому рівні він часто починається із Системи 1: людина стикається з незрозумілою або тривожною подією і шукає простого суб'єкта, якого можна зробити її причиною. Але далі може виникнути надзвичайно складна система аргументів: хто отримав вигоду, хто зустрічався з ким, які події відбулися раніше, які документи нібито щось доводять тощо.
Таким чином, конспірологічний міф може бути інтелектуально складним, хоча його вихідна мотивація може бути емоційною. Людина вже не просто вірить у міф — вона починає доводити його.
Тут важливо уникати спрощення самої моделі Канемана. Система 1 не дорівнює помилці, а Система 2 не дорівнює істині. Інтуїтивне мислення часто дає правильні результати, особливо там, де людина має великий досвід. І навпаки, аналітичне мислення може використовуватися для побудови дуже переконливої, але хибної аргументації.
Тому міф масової свідомості доцільно розглядати не просто як ірраціональне переконання, а як особливий когнітивний конструкт, здатний функціонувати на різних рівнях психічної обробки.
Умовно можна виділити три форми.
Перша — інтуїтивний міф. Він функціонує переважно через Систему 1: образи, емоції, стереотипи, страх, гордість, символи та повторення.
Друга — раціоналізований міф. Його первинний емоційний зміст доповнюється аргументами, фактами, історичними прикладами та логічними схемами. Тут міф починає апелювати до Системи 2.
Третя — інтегрований міф. Він одночасно працює на обох рівнях. Система 1 створює емоційне прийняття, а Система 2 забезпечує його інтелектуальне обґрунтування.
Саме третій тип може бути найбільш стійким. Людина не просто відчуває, що певна картина світу правильна, а отримує набір аргументів, за допомогою яких може пояснити, чому вона правильна. Емоційна переконаність і раціональна раціоналізація починають підтримувати одна одну.
У цьому сенсі пропаганда є лише одним із механізмів продукування міфів. Міфи масової свідомості можуть виникати також у національній історіографії, політичній культурі, масовій культурі, рекламі, медіа та навіть у повсякденних уявленнях про суспільство. Наприклад, міф «успішна людина завжди досягає успіху виключно завдяки власним зусиллям» може емоційно апелювати до ідеалу самостійності та особистої сили, але водночас підкріплюватися економічними аргументами про конкуренцію, статистикою успішних підприємців та біографіями відомих людей. У результаті структурні фактори — стартовий капітал, соціальне походження, освіта, мережі контактів, випадковість — відсуваються на другий план.
Отже, міфологічність не обов'язково означає відсутність раціональної структури. Навпаки, сучасний міф може бути надзвичайно раціоналізованим. Його міфологічна природа визначається не тим, наскільки він простий або складний, а тим, що він створює цілісну символічну модель реальності, яка дозволяє інтерпретувати різнорідні факти в межах однієї картини світу.
Тому продуктивніше говорити не про протиставлення «міф — раціональність», а про взаємодію міфу з різними режимами когнітивної обробки. Система 1 забезпечує міфові емоційну очевидність, Система 2 — аргументативну переконливість. Перша відповідає на питання «що я відчуваю?», друга — «як я можу це пояснити?». А найбільш впливовий міф здатний дати людині одночасно відповідь на обидва питання.
Саме тому дослідження міфів масової свідомості потребує виходу за межі уявлення про міф як про просту «вигадку» або «ірраціональність». Міф може бути емоційним образом, когнітивною схемою, системою причинно-наслідкових зв'язків і навіть псевдораціональною теорією. Його сила полягає в тому, що він здатний не лише переконувати людину, а й давати їй готову модель пояснення світу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий