«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
А понимаем ли мы значимость этих слов, которые пишем и произносим уже спокойно и буднично? После двух тысяч лет изгнания Израиль становится независимым еврейским государством и расширяет свои границы вточь как написано в Книге Книг. Боюсь, мы и эти слова произносим банально.
Но смотрите же и увидим, как потухли глаза римского папы при посещении Израиля. Почти две тысячи лет они твердили, что не вернет Г-сподь народ свой на Землю святую, покуда не примем мы их веру. Они возводили костры инквизиции и устраивали погромы, а мы две тысячи лет упрямо повторяли: «Врёте. Мы вернемся». И мы вернулись, победив в споре, длившемся около двух тысячелетий. Римский папа знает хорошо, что значит с теологической точки зрения возрождение Израиля. Творец истории постановил, что не только нынешний Бенедикт, но и все его предшественники верили в ложное и проповедовали ложь, когда обрекали избранный народ на скитальничество вследствие приверженности вере отцов.
Протрите глаза и задумайтесь над тем, что есть истинный традиционализм. Это он противостоит всем видам светского язычества, и не победить нам без него либерального зверя в себе и в нашем мире.
Многие декларируют приверженность традиционализму. Бывает, что искренне стараются быть причастными к традиции. Но где мы видим победу традиции над секулярным и ничтожным? Откуда черпать будем силы в эти дни, когда сила либерального зла кажется еще пуще разрушительной и всепроникающей, нежели сила низринутого на наших глазах коммунизма?
Ответ дан именно нам: Израиль.
Три тысячи лет назад обетовал Г-сподь потомству Авраама эту землю. Умеющий читать откроет книгу Берешит (Бытия), и откроются ему слова Аврааму, Ицхаку и Яакову о Святой Земле, об изгнании и возвращении, о народе Израиля, выделенном Создателем навек.
Засим прочитаем в подробностях дополнительных у пророков Библии о продолжительном и горьком изгнании и времени приближения поступей Мессии. И вот оно сбылось на наших глазах в победоносном ликовании войн Израиля, в собственном возвращении на святую землю.
Нет более значимой манифестации победы традиции и веры, нежели само существование Израиля. Простые слова, с которыми сегодня не сможет поспорить никто. Понять бы их смысл и суметь бы найти правильные слова для манифестации веры и для благодарения за победу на поле истории всего человечества.
Комментариев нет:
Отправить комментарий