«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Листьев кружатся снега,
На белых печальных страницах,
И Музы моей берега,
Всё также в случайных лицах.
Берегам предшествовал Новый Эон,
Крик птиц, улетевших на юг,
Будда, …и чаши тибетской звон,
Хоровод серебристых вьюг.
МОЙ ДУХОВНЫЙ ОТЕЦ
Мой духовный отец,
Небесами-крылами,
Стелет снежный покров,
Над облаками.
Лотосы. Будды.
Новый Бог был рождён!
На отрывках страничных,
Ты листаешь стихи…
В небе стаи там птичьи…
К НЕВЕДОМОМУ БОГУ
Дождей сезон завершён,
И падают листья с небес.
Ноябрь был оглашён.
Шумит предморозный лес.
Как птицы летели на юг,
Я шла. Он смотрел. Ты молчала.
И зимних холодных вьюг,
Приходило начало.
Опавших снегов снегопад,
Румяные щёки на лицах,
И мой необузданный взгляд,
На душных ментальных страницах.
К тебе, о неведомый бог, Шри Рама…
Джай Кришна… Ом Шива…
Пламя Времени
Вечные идеи,
Побеждают бренность.
Ярость против света,
Озарялась снова.
Листьев снегопады,
И осколки пепла,
Благовоний Шивы…
Кто-то молвил странно,
Бойтесь же забвения,
Птичьев снов полёты,
Мы одни из древних.
Странные ответы,
Сны Калагни Джаты.
РЕВОЛЮЦИЯ ЛИСТЬЕВ
Расколат лист осени надвое,
Леты исчезла пора.
Летания птиц отрадные,
И смех детворы во дворах.
Замёрзли осколки памяти,
Он Высь, но а ты — Заря!
Муравьи Солнцу кланялись,
Лучи его небо зарят!
Логос укрылся тучей,
Время Эоны считать.
Так говорил Заратустра:
«Сражайтесь, опять и опять!»
Так говорил Заратустра:
«Невозможно сломать!
Клетку! В летящем! Ястребе!»
Значит, когти цепляют мышь,
Ибо добыча она, и сон его лишь.
Знайте, придёт чистота,
И Света сияния искрость!
Метели кружат снега!
И революцию листьев!
НАД ЯРКОСТЬЮ
[over brightness]
За пределами Нуля,
в Пустоте Небесной,
Будда начертил слова
Над забытой бездной.
Свет Эоны разбивал,
И считал мгновенья.
Будда знал, и так играл:
Как из вороха цветов,
Можно свить хоть сто венков,
Так и смертный, что родился,
Множеством добра явился.
AZSAСRA SPIRIT
Бог жив. Святое Да к Жизни!
Так говорил Заратустра,
Кружились снега,
И взлетали в небо искусства!
Его душа — Индийская.
Дух его — Ничто с Ничто.
NihillihiN — Nihil ↑ lihiN
За пределами форм,
И не форм.
Пустота главенствует.
Ex Nihilio Nihil Fit
МИФ ВНЕЗЛОВЪ
Свет как лотос поднялся из грязи,
Распустил золотые сияния!
Я пишу свою живопись вязью,
В Пустоте морского скитания.
Просветлённые видят Бога,
Стрелки часов разбивая,
Бунтуют! Муравьиное логово,
И опавшие листья Рая…
Кыш! Игра не окончена,
Что же… Мы пленники все игры,
Загадки ответы множат,
Птичьи крылья весны.
«Я миф, потому что всё это неправда.
Верьте в Ничто.» Прав А…
Так говорил Заратустра,
И так смеялась в полях детвора:
«Что-то ещё есть сильнее света.
Кто-то ещё зрит зорко в кровь.
С ветви от ветра тихим ответом
Слово загадано снова без злов».
Последнее четверостишье: AAA ZRTSTR
Автор: художник Анастасия Фомина
Комментариев нет:
Отправить комментарий