«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Главный храм Аль-Лат, родившейся в Подземном царстве, когда-то находился недалеко от Мекки. Она одновременно символизировала Луну и Солнце, а также - изобилие земли и дождь.
Аль-Узза означает «Могучая». В ее руках были не только Небо и звезды, но война и любовь. Древние набатеи построили в честь Аль-Уззы в Петре волшебный Храм Крылатых Львов - священных защитников богини. Еще одним символом Аль-Уззы был дельфин. Ведь набатеи путешествовали не только по пустыне, но и по морю. И когда торговое судно сопровождала стая дельфинов, мореплаватели были уверены: Аль-Узза не даст им погибнут, отвернет штормы, принесет богатую прибыль.
Манат - богиня веры и смерти. Ей молились, чтобы защитить себя, а также чтобы накликать смерть на своих врагов. Жестокая и суровая. Символ Манат - убывающая Луна. И изображали богиню не только в виде прекрасной молодой женщины, но и в образе зловещей старухи, сжимающей сосуд Смерти.
Сегодня этих женщин с удивительными именами почти никто не помнит, разве что историки иногда копаются в их прошлом. А ведь вплоть до седьмого века, до появления ислама, Аль-Лат, Аль-Узза и Манат были главными богинями Аравии. Их почитали на всем Ближнем Востоке...
На фото - Аль-Узза, Аль-Лат и Менат, охраняемые львом. Скульптура времен Парфянского царства (I-III вв. н.э.)
Комментариев нет:
Отправить комментарий