«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Русский бонапартизм – это не Республика 1799, не Карбонаризм 1822, не Империя 1804 и 1852, не династический консерватизм 1900 и не национал-радикализм 1940.
Русский бонапартизм – это бонапартизм Александра Пушкина, Михаила Лермонтова, Марины Цветаевой.
Русский бонапартизм – это бонапартизм Святой Елены.
Русский бонапартизм – это не политика. Это – эстетика.
Именно эстетика – главное оружие Холодной Войны в ХХ веке.
Эстетика — главный инструмент преобразования планеты в XXI веке.
Тот, кто этого не осознаёт – скучен. Тот, кто скучен — обречён.
II. ОКСИДЕНТАЛИЗМ.
Россия – это восток Европы, простирающийся в самые глубины Азии.
Россия против Европы – это Россия против географии.
Столица Княжества Московского – город Москва.
Столица СССР – город Москва.
Столица России – город Санкт-Петербург.
III. АНТИСОВЕТИЗМ.
Главный стратегический враг России – это СССР.
Наша политическая программа может быть втиснута в два слова:
Десоветизация России.
Остальное – после.
Российская Федерация должна, наконец, выбрать. Решиться.
Или Великая Россия, или Малый СССР.
Дальше: без большевизма, без ленинизма, без сталинизма, без советизма.
Или: дальше без России.
Директива власти: против новосоветской комсомольской номенклатуры – национальная меритократия.
Директива экономики: против новосоветского мафиозного капитализма – национальная буржуазия.
IV. АПОЛОГИЯ ПОЛИЦИИ.
По марксистскому определению, бонапартизм – это авторитарное военно-полицейское государство.
Так и есть.
Враги бонапартизма — это те, у кого есть основания опасаться полиции.
В 1812-ом Наполеон пришёл в Россию, чтобы отменить крепостное право (рабство). Наполеон был разбит, и крепостное право (рабство) в России сохраняется в наши дни.
Свободный человек не просто вправе владеть огнестрельным оружием, он обязан им владеть – чтобы защитить себя, свою семью и свою собственность.
Раб не имеет права даже смотреть на оружие.
Свободный человек имеет право свободно перемещаться по своей стране, ни у кого не спрашивая разрешения и никого не уведомляя о своих странствиях.
Раб приписан к определённому жилищу и должен просить разрешения на выезды и уходы.
Главные признаки крепостного права (рабства): запрет на огнестрельное оружие и прописка.
Отмена запретов на оружие.
Отмена прописки.
Бесповоротное уничтожение советского рабства.
Алкоголизм и наркомания – не болезни и не пороки. Это – уголовное преступление.
Концептуальная реформа юстиции.
Уголовный преступник-рецидивист не должен быть наказан, Он должен быть безусловно обезврежен.
Уголовник-рецидивист – уже не гражданин. Это враг.
Если государство не применяет смертной казни, то государство не выполняет своих обязанностей. Такое государство не имеет права собирать налоги.
Комментариев нет:
Отправить комментарий