«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Данзан Тундутов получил престижное образование в Катковском лицее в Москве. После окончания лицея поступил в Пажеский Корпус. В 1908 г. после окончания Корпуса князь Данзан поступил корнетом в Лейб-гвардии Гродненский гусарский полк в Варшаве. В полку он пробыл 3 года, после чего вышел в запас. В начале 1914 года он возвращается в строй, сначала офицером, состоявшим в распоряжении начальника Генштаба генерала Жилинского, затем адъютантом начальника Генштаба генерала Янушкевича. На фронте Данзан неоднократно проявлял свою храбрость и отвагу, за что был награжден орденом Почетного Легиона (первый из калмыков).
В это же время князь Тундутов, в целях национального объединения и самоопределения калмыков, инициировал перевод всего калмыцкого населения под знамена казачества. Переход в казачество был официально оформлен 29 сентября 1917 года. После создания Калмыцкого казачьего войска и вхождения его на федеративных началах в Астраханское казачье войско, князь Тундутов был избран атаманом.
После Гражданской войны он ощутил на себе всю долю эмигрантской жизни. В 1922 году он вернулся в советскую Россию. По прибытии его сразу же арестовывают, но вскоре отпускают в ведение РККА. Однако уже в следующем 1923 году его вновь арестовали и расстреляли.
Будучи в застенках, он написал письмо-исповедь, которую назвал так - «Тем, кто боролся, умеет любить и умеет прощать».
Данзан был женат на дочери генерала Бригер Ксении Александровне. У них был сын Николай Тундутов, проживавший во Франции.
Комментариев нет:
Отправить комментарий