«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Сама Равенна - совсем маленький и очень милый город. Могила Данте, например, там очень гармонична - церковь, сад, небольшой холм, увитый плющем, и из него растет огромный вековой дуб, и корни его питает прах поэта.
Все там дышит солнцем, ощущением сплетения жизни и смерти и благостью.
Но при этом там стоит ЭТО. Базилика. Бесконечная сокрушающая мощь и богическая красота - внутри (снаружи это достаточно неказистое приземистое строение в духе раннего христианства).
Вот ты просто туда входишь, и два столпа - снизу, и сверху. И смотришь вверх, и все, теряешь себя. Там люди реально плачут. Если бы я была язычником, и меня бы вот так за руку из леса, из бревенчатых изб, из березовых лесов, ввели в такой храм, я бы не раздумывая приняла христианство. Это были их 5G-вышки, так христианский эгрегор утверждал себя в те времена.
И это правда очень красиво, очень мощно, сбивает с ног. Все там устроено так, что аккумулирует человеческую энергию, и через человека проводит и поток земли, и поток небесный. Ты просто там стоишь, ощущаешь себя передатчиком и плачешь от осознания (или неосознания) прикосновения к трансцедентному.
Я не смогла там долго находиться, хотя у меня в целом разработаны каналы восприятия таких энергий.
Комментариев нет:
Отправить комментарий