«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Нарешті я зрозумів що так турбувало з перших днів війни. Ні, з 14 року, з окупації Криму. Ні, з 90 років прошлого сторічча.
Насолода жахом. Тотальна насолода самими жахливими проявами людької натури. Яку ми побачили у мільонів росіян. Насолода вбивати, принижувати, грабувати, гвалтувати. Насолода власною силою, що дозволяє привласнити і чуже майно, і чуже життя. Ця насолода летить до нас кожен день ракетами, давить нашу землю танками, вбиває чоловіків, гвалтує жінок і дітей.
Це і є "нова нормальність", яку зараз смакують лідери цівілізованного світу. Це нова цівілізація не-гуманізму, яка росла-росла і виросла в жорстокому інкубаторі Росії, не в Америці.
А я, романтик, бібліотечний хлопчик, що виріс на книжках Кобо Абе, Флобера та Еразма Ротердамського, не помічав, що ніякого гуманізму більше немає.
Гуманізм помер. Помер як основа людського існування. Як мінімум на 1/6 планети Земля.
З'явився новий тип людей. Не знаю як їх назвати. Дипломовані не-люди? Культурні андрофаги? Лояльні людожери?
Зараз нас, українців, жахають не стільки злочини окупантів, скількі холодний цінизм і смакуванея смертей українців, що ми бачимо в мильонах допісів і меседжів. Слухайте, може Вам пофіг, але я просто в шоці кожен раз, коли бачу хитру, злобну, жадібну, маніпулятивну, садистичну істоту, яка, грамотно і щиро, викладає свої людожерські думки, бо в неї мінімум два діплома. Такіх мільони. И всі вони "інтелигенція". Це якийсь грандіозний, суттевий провал освіти. Фундаментальний прояв повної імпотенції сучасного інстітуту культури. Більш того, освіта в сучасному вигляді дає тільки більшу хитрісь злобного розуму людожера.
Давайте будемо чесними. Це деградація не тількі в Росії. І в Україні такого багато. Новітні людожери України і в політиці, і в державних кабінетах, і в бізнесі. Воні викладачі в школах і університетах. Вони всі з дипломами вищої освіти. Вони всі гарно навчались, і гарно ворують, грабують, жруть все, до чого дотягнуться.
Прекрасний світ прекрасної України - це наш гуманістичний сон. В реальності гуманізм вбито. Ми цього не бачимо, бо приспані казками нашого дитинства. Кожною ракетою Росія будить нас від чарівного українського сну. Але нам страшно прокидатись. Бо відкриємо очі, і побачимо - людьске життя більше нічого не варте.
Людина більше не є найвищою цінністю цівілізації. Ми профукали наш гуманізм, насолоджуясь снами письменників. Нас вбивають просто так, для насолоди, з приватних меркантильних забаганок. Тому це, дійсно, не війна з її пафосом, а спецоперація по знищенню останніх носіїв гуманізму, що живуть в своїх снах.
Армію Росії ми переможемо. Але як ми переможемо власне рагульство, жлобство, халатність, недбалість до власного життя, власної землі, власної влади?
Цівілізацію українского книжкового гуманізму завершено. Крапку поставила перша ракета, що вбила першу українську дитину. Потрібно відкривати новий фронт. Фронт нового гуманізму, нової людяності, нової украінскої культури. "Нова українська цівілізація" це не про шароваршину, не про амеріканский реп "па-украінскі", не про перемогу на Евробаченні, і не про едине українське мовлення...
Врятувати цівілізацію мріюють письменники. Створюють цівілізацію вчителі, будівельники, землероби та медики. Не тренери йогі та бізнес-успіху. Не коучі та псіхотерапевти. Вчители людяності та гуманізму. Вони є? Поки що наші вчителі - це російські ракети, що дають тільки один урок: цівілізацію гуманізму завершено...
Ідею людини остаточно вбито росіянами. Хто створить нову ідею, яка зупинить перемогу "нової нормальності"?
Комментариев нет:
Отправить комментарий