Якою має бути ця Перемога?
Вихід ЗСУ на старі УРСР-івські кордони 1991 року? Повалення Путіна та нові-старі обличчя в Кремлі? Тривалі, й гарантовано безперспективні, перемовини з ними про «відшкодування збитків від агресії», під «дбайливим» наглядом колективного Заходу? Чергове «перезавантаження» РФ-ії? Перебудова 2.0 – «ліхіє 20-є» 2.0 – Путін 2.0 – вторгнення в Україну 2.0?
Не треба бути видатним знавцем «чорних лебедів» аби побачити цілком очевидне – на колективному Заході саме такий сценарій вважають і найбільш ймовірним і, що найгірше, – найбільш бажаним. Україна заплатила страхітливу ціну – сотнями тисяч життів, спаленими містами, зруйнованою економікою – лише за те аби Захід вкотре дав «шанс» Московії вижити, перезавантажитися і розпочати все заново.
Останні півтора роки ми зі здивуванням і обуренням слухали маніакально садистські наполягання Заходу аби Україна чинила спротив збройній агресії виключно зі зв’язаними за спиною руками – без можливості перенести війну на територію країни-агресора, без права завдавати критично значимих ударів по ворожій інфраструктурі, врешті – з вкрай обмеженими засобами, що їх скаредні західні фарисеї видавали недостатньо та невчасно, супроводжуючи все це блюзнірськими повчаннями.
Пропонований нам «максималістський» варіант – з відновленням кордонів 1991 року та наданням такої-сякої допомоги на повоєнну відбудову, з одночасним збереженням РФ-ії в її нинішніх кордонах і статусі – це аж ніяк не встановлення справедливості, щоб там про це не думали наші західні «партнери».
Це ні що інше – як пряме та безпосереднє заохочення і Москви, й інших геополітичних почвар, на зразок КНР, Ірану чи Туреччини, до нових актів агресії та геноциду. Бо якщо за злочини агресору платити новими шансами та перезавантаженнями, а жертві – порціями нотацій про емпатію, то агресивні війни та акти геноциду стануть регулярними та буденними, попри колективні завивання колективного Заходу про «ніколи знову» та «ХХІ століття на дворі».
РФ-ія має зазнати не просто поразки на полі бою, з відкочуванням на вихідні позиції. Її віроломство, підлість, цинізм та звірства мають бути покарані в максимально жорстокий спосіб, як це робилося в ті, недалекі ще, часи, коли в цивілізованому світі ще пам’ятали, що таке Честь та Гідність, дотримання угод та безоглядна підтримка союзників.
Якщо на Заході про це забули, то історична місія України голосно нагадати, як саме мають виглядати Перемоги та покарання міжнародних злочинців. Українці несуть на собі весь тягар ІІІ світової війни, сплачуючи своїми життями за спокій і безпеку інших цивілізованих країн. Тому в питанні «як нам вчинити з переможеною РФ-єю» важить лише наш голос.
Наша пропозиція має бути гранично ясною та наполегливою, такою від якої неможливо відмовитися. РФ-ії має бути завдано максимально болючої та принизливої поразки. Такої щоб це викарбувалося в пам’яті мешканців колишньої РФ-ії на покоління вперед. Щоб навіть сама думка про «відновлення колишньої величі» викликала у тамтешнього населення страх і огиду.
Україна може забезпечити саме таку Перемогу, але нам потрібна вся зброя та всі технічні засоби Заходу, якщо вже він сам вирішив на цю війну боягузливо «не з’явитися».
Коли кремлівський режим буде повалено, а РФ-ія розчавлена мілітарно, її нові маріонеткові керівники мають підписати всі запропоновані їм умови. Серед яких – повне обеззброєння, позбавлення не лише ядерного потенціалу, але й звичайних озброєнь – на просторі колишньої РФ-ії не має лишитися нічого потужнішого за АК.
Всі незаконно окуповані Москвою території мають бути повернуті до складу сусідніх держав: Україні – Стародубщина, Північна Слобожанщина, Дон і Кубань, Польщі – Східна Прусія, Фінляндії – Карелія, Казахстану – Оренбург, Японії – Північні Території, тощо. Всі національні республіки та решта регіонів мають отримати право на самовизначення та незалежність.
На ті регіони, які виявлять бажання лишитися в складі Московії/Росії має бути покладено весь тягар репарацій, контрибуцій та інших відшкодувань Україні та іншим державам за століття окупацій, гноблення та геноциду. Для сумлінного виконання цих повоєнних обов’язків «законный правопреемник» РФ-ії має перебувати під зовнішнім управлінням України та наших союзників.
Всі злочинці, що розв’язали та провадили війну проти України, мають бути виявлені та засуджені. Не лише найвищі керівники, але й рядові виконавці. Крім того, мають бути виявлені та притягнуті до відповідальності всі ті представники західних еліт, що сприяли та підтримували збройну агресію РФ проти України.
Таким, і лише таким, має бути наш Мирний план і Основа повоєнної системи безпеки. Лише він здатен відновити справедливість та силу права у міжнародних стосунках, раз і назавжди позбавити диктаторів спокуси задовольняти свої амбіції шляхом розв’язання агресивних війн і влаштування геноцидів.
Все інше має бути оцінено не інакше як потурання, сприяння та виправдання агресорів – актуального та потенційних
Комментариев нет:
Отправить комментарий