Але якщо ми заберемо цей красивий романтичний камуфляж, що залишиться на дні? На дні залишаться дуже прості, крижані й прозаїчні речі: їжа, залізо, весло і гроші. Люди у IX ст. хотіли їсти, хотіли безпеки й хотіли контролювати потоки товарів. У них просто не було слів «генеральний директор», «логістика» чи «аудит», але самі механізми їхніх дій були абсолютно ідентичними до сучасного великого бізнесу. Ми використовуємо цю мову не для того, щоб «погратися в менеджерів», а для того, щоб хірургічно точно зняти сльозливий літописний пафос і показати голі, робочі шестерні історичного процесу.
А щодо ваших чудових запитань, які застрягли між концепціями класиків — то це ж сама суть нашого розслідування! Давайте я вам тихо й спокійно, суто по справі, відповім на кожне з них, без жодних кабінетних загадок:
Про історичного Рюрика. Ви абсолютно точно намацали слабке місце шкільних підручників. Ніякого «Рюрика — батька Ігоря», який мирно сидів у Новгороді й заснував державу з нічого, в реальності не існувало. Це фантомний бренд, вигаданий київськими ченцями за замовленням Ярослава Мудрого, щоб склеїти докупи розрізнені території. Реальна людина за цим стоїть — це Рорік Ютландський, каролінзький військовий підрядник, який тримав митницю в Дорстаді, а потім переніс свій західний інженерний софт у Ладогу.
Про те, чи міг Олег прийти з Новгорода, якого тоді не існувало... Звичайно, не міг. Бо Новгорода на Волхові у IX ст. фізично не було, там жаби кумкали на болотах. База Олега — це Ладога та Рюрикове городище, первинні варязькі факторії. Літописці ХІІ ст. просто заднім числом переписали назви, щоб підняти статус тогочасного Новгорода.
Про арабів, які писали про Русь задовго до Олега. І тут — браво! Араби й перси писали про русь, тому що «русь» — це не етнос і не слов'яни. Це транснаціональний військово-торговий консорціум скандинавських та готських операторів річкового «заліза», які ганяли каравани по Волзі та Дону до Багдада задовго до того, як Олег зачистив Київ. Вони утримували цей бізнес століттями.
Коли ми кажемо, що «Рюрика не було», ми маємо на увазі канонічного літописного персонажа — такого собі шляхетного засновника роду, який приїхав у новгородські ліси з двома братами на запрошення слов'янських міноритаріїв, народив там Ігоря й передав йому ультимативну державну коробку. Оцього симулякра — справді не було. Це медійна підлога, замовлення київського Палатію ХІ ст.
А от Рорік Ютландський — реальний західноєвропейський воєнно-інженерний оператор і каролінзький підрядник із Дорстада — звичайно, був. Він прийшов у Ладогу не «засновувати святу Русь», а банально рятувати свій бізнес після дефолту у Фрисландії, перенісши туди західний фіскальний софт. Він не був «батьком князів» у літописному сенсі, його ліцензію просто заднім числом приватизували й розкрутили як загальний бренд для легітимації території...
Тепер щодо вашого прекрасного запитання про Борисфен (Дніпро) і те, як цей транснаціональний готсько-скандинавський консорціум обрав собі такий дивний бренд — Русь. Тут усе знову ж таки прозаїчно до неможливості, без жодного південного містичного пафосу. Слово «Русь» (Rōþs) мовою первинного германського процесора сходить до давньоскандинавського кореня, який кодував суто технічну дію — «веслування, гребний похід, судновий загін». Коли шведські чи готські контингенти збиралися в закриту військову гільдію для логістичного демаршу по річках Сходу, вони називали свій підрозділ Rōþs-kalama (команда весляров). Фіни, які сиділи на флангах балтійського терміналу, почули цей технічний софт і назвали шведів Ruotsi. А коли цей військово-торговий синдикат спустився на Південь, аморфний місцевий автохтонний субстрат почав маркувати цим словом будь-якого оператора, який тримає в руках залізо і весло. Русь — це не назва народу, це ранг ліцензії, маркування приватної воєнної компанії.
А куди ж дивився Борисфен? Борисфен до кінця ІХ ст. дивився суворо в кишеню Хозарського каганату й готських Амалів. Дніпровська митна застава була заблокована Аскольдовим підрядом, який здирав грабіжницькі мита за транзит. Саме тому Волга і Дон запрацювали раніше — арабський срібний дирхем масово пішов східним контуром через Каспій в обхід дніпровського затору. І саме для того, щоб розблокувати Босфорський трек і підключити Дніпро до візантійського ринку без мит, північні акціонери й відправили Олега на київський демарш та силову ліквідацію готських директорів.
Ось так воно все працювало в реальності/ Просто, цинічно й з математичною точністю бухгалтерської книги.
Комментариев нет:
Отправить комментарий