Сьогодні більшість з нас, хто вважає себе християнином, зустрічаючись з новими життєвими ситуаціями та випробуваннями, мабуть хоч раз, десь підсвідомо, задавався собі питанням:
«Чи можу я визначити проблеми сьогоднішнього дня і дати на них відповідь згідно з вимогами Єдиної Істини Христового Євангелія?»
Адже Істина має не тільки зберігатися незмінною, а й розумітися тими, кому Бог її посилає.
Мало того, треба вміти давати відповіді на виклики часу, а не триматися (як багато з нас) в мізантропічній відокремленості та сектантському заспокоєнні своєї праведності.
Треба пам’ятати, що Господь, святі апостоли та святі отці Церкви розвивали богослов’я саме в діалозі з «зовнішніми» — юдеями, язичниками та єретиками. І для цього треба багато своїх коливань та рефлексій замінити чітким розумінням речей.
Ми живемо в епоху лібералізму – філософської доктрини народженої в протестантсько-масонському середовищі. По великому рахунку лібералізм є антропологічною системою в більшій мірі, ніж соціально-економічною.
В лібералізмі людина розглядається не як особистість, а як атомарний індивідуум, завданням якого є самостійне існування у взаємодії з реаліями зовнішнього світу, реалізуючи свої прагнення. Можна сказати, що лібералізм пропонує нам уявлення про людину як про не-соціальну істоту. В цій перспективі індивідуум стверджує себе в збиток любому колективу. Суспільство ж формується індивідуумами згідно договору, укладеного, виходячи з їх власних інтересів.
В такому «громадянському суспільстві» єдиними цінностями є те що можна звести до розрахунку – гроші. Те, що не піддається розрахунку (Бог, Батьківщина, честь та ін.) є неіснуючим чи ефемерним.
Подібна концепція виключає не тільки наявність Бога, а й ближнього, вбачаючи в останніх потенційних конкурентів. Громадян більше не існує – є тільки продавці та споживачі.
Фетиш товарно-грошових відносин напряму переноситься й на політику.
Лібералізм як локальна філософська ідея, оперта на окремий історичний період Заходу, беззаперечно претендує на сприйняття її як універсальної (загальнолюдської) цінності.
Поза сумнівом, пристосування України до ліберальних «цінностей» обернеться національно-цивілізаційним програшем.
Поставити цю концепцію під сумнів є справою першочергової важливості. Мало оплакувати симптоми декадансу. Куди більш важливим є встановити його причини.
Символи, в значній мірі формують наш зовнішній світ. Символічний універсум – прерогатива політичного простору.
Контрацепції в історії неможливі. Минуле зажди проявляється в сьогоденні.
Ліберали своїх переконань не приховують. Нещодавно в Україні перебував Нобелівський лауреат Ж.-М. П’єр Лен, так ось, він сказав: «Наука виникла тоді, коли Єва скуштувала заборонений плід. І в майбутньому дерево пізнання дасть нам контроль над власною долею».
Прямі та прості слова Змія.
Як кажуть, коментарі зайві.
В нашій програмі має бути всього два пункти:
1. Подолання відчуження;
2. Відтворення онтології.
Це буде чесна та реалістична програма, яку можна виконати перед виборцями, а ніж обіцяти підвищення рівня життя та скріплення курсу гривні.
Нашим заданням є подолати 4 політичні міфи нав’язані нам лібералами:
1. Конституційність, як штучний, договірний характер існування влади в Україні. Позбавлення України онтологічного характеру.
2. Поділ влад, як розщеплення влдаи на окремі складові, неможливість її інтеграції в духовну цінність.
3. Громадянське суспільство, утворення конгломерату атомарних індивідуумів, які взаємодіють між собою довільно згідно власних егоїстичних прагнень, заради жаги комфорту та насолод.
4. Правова держава як штучний інструмент на службі «громадянськогосуспільства». Держава позбавлена самостійного сенсу та мети.
Саме ці чотири категорії є тим «лакмусовим» папірцем, аби визначити хто є нашим другом, а хто ворогом.
Амінь
Комментариев нет:
Отправить комментарий