У сучасній індоєвропеїстиці існують гіпотези, які пов'язують походження числівника «один» із давніми займенниковими та вказівними основами. Зокрема, праіндоєвропейську форму *h₁óynos, від якої походять латинське oinos, давньоірландське óen та інші відповідники, деякі дослідники пов'язують із давньою займенниковою основою зі значенням «той», «саме той», «той самий».
Тут можна побачити цілком зрозумілий шлях розвитку значення. Спочатку слово могло вказувати на певний предмет: «той», «саме він». Згодом таке виділення одного конкретного предмета могло перерости в значення «один», тобто окремий, єдиний предмет серед інших. Іншими словами, перехід від значення вказівного займенника до значення числівника не є чимось неможливим із погляду мовної еволюції.
Звичайно, це не доводить безпосереднього походження слова «один» від займенника «він», яке на думку вченого було праіндоєвропейським, а також не підтверджує автоматично етимологію, запропоновану Красуським. Для такого висновку потрібні регулярні звукові відповідності та історичні проміжні форми. Проте сама ідея шукати витоки числівника в давніх займенниках цілком відповідає одному з напрямів серйозних етимологічних досліджень.
Отже, Красуський, можливо, помилявся у своєму конкретному поясненні, але сама постановка питання не була такою вже безглуздою. Адже цілком можливо, що числівник «один» на дуже давньому етапі розвитку мови був пов'язаний не стільки з абстрактним поняттям кількості, скільки з уявленням про окремо виділений предмет — «той», «саме він», «єдиний».
Комментариев нет:
Отправить комментарий